Теорія:

У реляційній моделі даних передбачено обов’язкову вимогу ідентифікації об’єктів за рахунок унікальності набору значень властивостей. Для таблиці реляційної бази даних це  означає, що значення хоча б в одному з полів не повинні повторюватися. Таке поле називають ключовим, або ключем таблиці. Ключові поля ще називають ідентифікаторами. В окремих реалізаціях реляційних баз даних допускається ідентифікація об’єкта бази даних за набором значень кількох властивостей, тобто ключем буде набір даних з кількох полів.
Первинний ключ — це одне або кілька полів (стовпців), комбінація значень яких однозначно визначає кожний запис у таблиці.
Зверни увагу!
Первинний ключ не допускає порожніх  значень або значень, що повторюються.
Існує три типи первинних ключів: ключові поля лічильника (лічильник), простий ключ і складений ключ.
  
Поле лічильника (тип даних «автозаповнення»). Для кожного запису цього поля таблиці автоматично заноситься унікальне числове значення.
  
Простий ключ. Якщо поле містить унікальні значення, такі як коди чи інвентарні номери, то це поле можна визначити як первинний ключ. Ключем можуть бути всі поля, що містять дані, якщо вони не містять повторювані значення або значення Null.
  
Складені ключі. У випадках, коли неможливо гарантувати унікальність значень кожного поля, існує можливість створити ключ, що складається з декількох полів. Найчастіше така ситуація виникає для таблиці, використовуваної для зв’язування двох таблиць відношенням «багато-до-багатьох».
Крім первинних ключів, у реляційних базах даних вводиться поняття зовнішнього, або вторинного, ключа.
Зовнішній (вторинний) ключ — це одне або кілька  полів (стовпців) у таблиці, що містять посилання на поле або поля первинного ключа  в іншій таблиці.Зовнішній ключ визначає спосіб об’єднання таблиць .
Щоб усунути дублювання даних, пришвидшити їх опрацювання, між таблицями  реляційної бази даних, зазвичай, установлюють зв’язки. Дані в них потрібно узгодити, для чого і використовують зв’язки між таблицями .
За множинністю виділяють такі типи зв’язків:
  • «один-до-одного» (1:1) означає, що в кожний момент часу кожному екземпляру сутності А відповідає 1 або 0 екземплярів сутності Б;
  • «один-до-багатьох» (1:N) — одному екземпляру сутності А відповідає 0, 1 або більше екземплярів сутності Б;
  • «багато-до-одного» (N:1) — обернений випадок до попереднього;
  • «багато-до-багатьох» (N:М) — одному екземпляру сутності А відповідає 0, 1 або більше екземплярів сутності Б, і навпаки, одному екземпляру сутності Б відповідає 0, 1 або більше екземплярів сутності А.
Джерела:
Інформатика (рівень стандарту) : підруч. для 10-го (11-го) кл. закл. заг. серед, освіти / Й.Я. Ривкінд [та ін.]. — Київ : Генеза, 2018. — 144 с. : іл.
Морзе Н. В. Інформатика (рівень стандарту): підруч. для 10 (11) кл. закладів загальної середньої освіти / Н. В. Морзе,  О. В. Барна. — К.: УОВЦ «Оріон», 2019. — 240 с.: іл.
https://testinform.in.ua/category/10-11-klas/10-11kl-tema2/
http://it-science.com.ua/article.php?id=12&table=school9_11