Оператор присвоювання — основний оператор будь-якої мови програмування. Він має синтаксис:
\(а = b\)
де а — ім′я змінної; в — константа, змінна або вираз того ж самого типу, що й а.
Вираз присвоювання, такий як \(x = 7\), наказує комп’ютеру запам’ятати число \(7\) у змінній \(x\).
Присвоєння заповнює ділянку пам’яті, відведену для змінної, новим значенням, одночасно знищуючи старе, тому в правій частині виразу може бути вказане тільки ім’я змінної.
\(а = b\)
де а — ім′я змінної; в — константа, змінна або вираз того ж самого типу, що й а.
Вираз присвоювання, такий як \(x = 7\), наказує комп’ютеру запам’ятати число \(7\) у змінній \(x\).
| <змінна> = <константа > | k =7 .5 а =’слово’ |
| <змінна> = <змінна > | с = b b = а # обмін а = с # значеннями |
| <змінна> = <вираз > | а = 5*b+с |
Схема виконання вказівки присвоєння: спочатку обчислюється значення виразу у правій частині вказівки присвоєння, потім це значення надається змінній, ім’я якої записане в лівій частині.
Присвоєння заповнює ділянку пам’яті, відведену для змінної, новим значенням, одночасно знищуючи старе, тому в правій частині виразу може бути вказане тільки ім’я змінної.
Приклад:
При спробі виконати оператор а + 2 = b інтерпретатор повідомить про синтаксичну помилку.
У виразах можна використовувати змінні. Якщо у правій частині оператора присвоєння записати вираз, то змінна в лівій частині набуває значення виразу.
Приклад:
Нехай a = 10. Тоді після виконання вказівки присвоєння a = a + 5 змінна а отримає значення 15.