Мови програмування низького і високого рівня
Першими (у 40-х роках XX ст.) були створені мови низького рівня — машинно-орієнтовані, тобто ті, що зорієнтовані на конкретний тип процесора й ураховують архітектуру комп’ютера. Наприклад, машинний код і мова асемблера. Програмування на таких мовах вимагає від програміста керування пам’яттю й апаратними ресурсами. Це як зводити будинок цегла за цеглою. Мови низького рівня використовують для програмування мікроконтролерів або системного програмного забезпечення, де потрібна висока швидкодія і контроль над апаратними ресурсами.
Мови високого рівня є дещо подібними до людської мови: для побудови команд вони використовують звичайні слова або скорочення (зазвичай англійської мови). Програмування на таких мовах дає можливість людині не зважати на особливості апаратних засобів, а зосередитися на логіці програми. Це як зводити будинок із готових блоків. Програми, розроблені на мовах високого рівня, можна виконувати на будь-яких комп’ютерах, для яких існують транслятори вибраної мови.
Інтерпретатори та компілятори
Для перекладання програм із мов програмування високого рівня на машинну мову застосовують спеціальні програми — транслятори. Вони поділяються на дві категорії: інтерпретатори і компілятори.
Транслятор – спеціальна програма, призначена для того, щоб перекласти програму, написану мовою програмування високого рівня, на мову команд процесора.
Інтерпретатор перетворює невеликий фрагмент вихідної програми на машинний код, який одразу виконується процесором. Далі інтерпретатор опрацьовує наступний фрагмент програмного коду. Машинний код для повторного виконання не зберігається (рис. 1). Прикладом високорівневої інтерпретованої мови є Python.
Рис.1
Компілятор перетворює відразу всю програму на машинні коди і вміщує їх у пам’ять комп’ютера, не виконуючи (рис. 2). Скомпільовану програму можна зберегти для подальшого використання. Збережений результат компіляції називається виконуваним файлом (наприклад, із розширенням *.exe в ОС Windows).
Рис.2
Переваги та недоліки інтерпретатора та компілятора
| Переваги | Недоліки | |
| Інтерпретатор | Займає менше місця в оперативній пам’яті комп’ютера | 1. Проєкт, який інтерпретується, виконується повільніше від проєкту, який компілюється. 2. Команди циклу перекладаються (інтерпретуються) стільки разів, скільки вони виконуються. А це збільшує час виконання проєкту. 3. Виконання проєкту може розпочатися, але не завершитися отриманням результату, якщо синтаксична помилка в останніх командах. 4. При кожному наступному виконанні проєкту процес інтерпретації розпочинається спочатку. 5. Програма-інтерпретатор повинна бути обов’язково встановлена на тому комп’ютері або сайті, де виконується проєкт |
| Компілятор | 1. Проєкт, який компілюється, виконується швидше за проєкт, який інтерпретується. 2. Програма-компілятор не використовується після закінчення компіляції та створення ехе-файлу |
1. Займає більше місця в оперативній пам’яті комп’ютера |
Професія «програміст»
Програміст — це професія людини, яка створює комп’ютерні програми (проєкти). Ця людина повинна знати одну або кілька мов програмування, які вона використовуватиме у своїй роботі.
Системні програмісти створюють операційні системи, під управлінням яких працюють комп'ютери, програми для роботи комп'ютерних мереж, драйвери пристроїв тощо.
Прикладні програмісти створюють різноманітні редактори, спеціалізовані програми для використання фахвцями різних професій, системи керування базами даних, системи опрацювання відеоспостережень, інтерактівні вебсторінки тощо.
Джерела:
Інформатика : підруч. для 7-го кл. закл. заг. серед. освіти / Йосиф Ривкінд [та ін.]. — Київ : Генеза, 2024.
Інформатика : підруч. для 8 кл. закл. загал. серед. освіти / [О. О. Бондаренко, В. В. Ластовецький, О. П. Пилипчук, Є. А. Шестопалов]. — Харків : Вид-во «Ранок», 2021.