Метод поділу складної задачі на підзадачі
Метод поділу на підзадачі (покрокової деталізації) полягає в тому, що при розробці алгоритму розв’язування складної задачі спочатку визначають ключові блоки, тобто розробляють стратегію розв’язування задачі (що зробити?).
Після цього розробляють алгоритми реалізації намічених ключових блоків (як зробити?) (рис.1).
Після цього розробляють алгоритми реалізації намічених ключових блоків (як зробити?) (рис.1).
Рис.1
Алгоритм розв’язування кожної підзадачі можна оформити як підпрограму. Підпрограма — це окрема частина програми, яка містить команди і може бути викликана на виконання в будь-якому місці програми. У мові Python підпрограми прийнято називати функціями.
Функція — окремий іменований блок програмного коду.
Python надає у використання вбудовані функції, на зразок len(), print(), input() тощо, тобто функції, які описані в модулях і библиотеках мови Python.
Функції, призначені для виконання конкретних завдань, називають функціями користувача.
Функції користувача використовуються за потреби багаторазового виконання однієї й тієї ж послідовності дій та для покращення структури програмного коду. В добре структурованій програмі легше знаходити і виправляти помилки.
Правила створення і виклику функцій у Python
Функція складається з трьох частин: імені, параметрів і тіла.
Опис функції:
def ім’я_функції(<перелік параметрів>):
тіло функції
Опис функції:
def ім’я_функції(<перелік параметрів>):
тіло функції
Тіло функції являє собою послідовність команд, які будуть виконані після викликання функції.
Правила опису функцій у Python.
• Блок функції починається з ключового слова def, після якого пишуть назву функції й круглі дужки ().
• Усередині дужок пишуть формальні параметри — імена змінних, які отримують значення під час виклику функції. Якщо функції не треба передавати значення, необхідно записати порожні дужки.
• Після дужок ставиться двокрапка і з нового рядка з відступом записуються команди тіла функції.
• Блок функції починається з ключового слова def, після якого пишуть назву функції й круглі дужки ().
• Усередині дужок пишуть формальні параметри — імена змінних, які отримують значення під час виклику функції. Якщо функції не треба передавати значення, необхідно записати порожні дужки.
• Після дужок ставиться двокрапка і з нового рядка з відступом записуються команди тіла функції.
Щоб викликати функцію, потрібно:
1) ввести ім’я функції й додати дужки;
2) у дужках перелічити аргументи функції — значення, які треба присвоїти формальним параметрам.
1) ввести ім’я функції й додати дужки;
2) у дужках перелічити аргументи функції — значення, які треба присвоїти формальним параметрам.
Під час виклику відбувається виконання команд тіла функції.
У команді виклику функції кількість аргументів (конкретних значень або імен змінних) повинна збігатися з кількістю формальних параметрів у заголовку функції. У функції може бути один аргумент, кілька аргументів або зовсім не бути аргументів. Якщо формальних параметрів немає, то при виклику після імені функції потрібно писати порожні дужки.
Зверни увагу!
Опис функції має міститися вище від виклику функції.
Створимо і викличемо функцію, яка виводить у консоль квадрат числа.
Приклад:
Джерела:
Інформатика : підруч. для 7 кл. закл. загал. серед. освіти / [О. О. Бондаренко, В. В. Ластовецький, О. П. Пилипчук, Є. А. Шестопалов]. — Харків : Вид-во «Ранок», 2024
Інформатика : підруч. для 7-го кл. закл. заг. серед. освіти / Йосиф Ривкінд [та ін.]. — Київ : Генеза, 2024.