Теорія:

Кожен лист E-mail містить дві основні частини: заголовок та тіло.
Заголовок листа
  1. В полі To: (Куди:, Кому:) позначається адреса отримувача повідомлення. В залежності від сервера або поштової клієнт-програми, що використовуються, це поле може називатися Message To: або Mail To:
  2.  Поле From: Твоя адреса E-mail. Зазвичай ця адреса автоматично записується та може бути відсутня на екрані.
  3.  В полі Subject: (Тема:) позначається коротка анотоація змісту повідомлення  (не більше \(20–30\) знаків)
  4. В полі СC: (Копія:) при необхідності записують адреси кореспондентів, яким надсилаються копії повідомлень.
  5.  В полі ВСC: (Прихована копія:) вказується адреса корреспондентів, яким копії повідомлень надсилаються потайки від першого адресата.
  6. Дата та час відправки автоматично додається в заголовок повідомлення клієнт-програмою.
 
To: або Кому:
 
Використовуй To: для позначення отримувачів, які повінні щось зробити у відповідь на лист.
 
list1.png
 
 
 
В загальному вигляді формат електронної адреси має наступний вигляд: 
ім'я_користувача@поштовий_домен
де ім'я_користувача — ідентифікатор користувача, унікальний в межах одного поштового домену;
@ (комерційне at) — символ-роздільник;
поштовий_домен — унікальний ідентифікатор поштової системи.
Ім'я користувача може складатися з цифр, латинських літер та символів  !, #, $, %, &, *, +, -, /, =, ?, ^, _,|, ~. (в залежності від домену)
  
 
На практиці імена користувачів зазвичай складаються тільки з цифр, латинських літер, символів  -, _ та крапки, що інтерпретується не як роздільник полів, а як частина імені користувача. Використання інших символів може призвести до неоднозначних інтерпретацій, тому не бажане.
Зверни увагу!
Адреса користувача залишається незмінною незалежно від того, звідки надсилається повідомлення. 
  
Наприклад:
 
anna87@gmail.com
transport_sales@ukr.net
 
  
Деякі поштові програми, що взаємодіють з адресною книгою, дозволяют в поля To:, СC:, ВСC: записати псевдонім (Nickname) адресата або групи адресатів.
Наприклад:
redaktor
diana
Приклад:
Якщо ти хочеш надіслати електронний лист другу, то ти повинен знати його поштову адресу.
 Друг сказав, що його електронна адреса: vasja96@gmail.com. Дану адресу ти вписуєш в поле «Кому:»:
  
2016-10-18_1639.png
 
 
CC: або Копія
  
В електронній пошті абревіатура «CС:» вказує той, хто повинен отримати копію повідомлення, адресованого іншій людині.
 Використовуй CС: тільки коли лист призначено для інформування (якщо комусь це необов'язково знати, то не став його в копію).
  
2016-10-18_1650.png
 
Приклад:
Якщо ти хочеш надіслати лист Васі, а Діану проінформувати. Тоді адресу електронної пошти Васі ти записуєш в поле «Кому:», а адресу електронної пошти Діани в поле «Копія».
 
2016-10-18_1655.png
 
Тоді Діана отримає лист, в якому видно, хто надіслав листа.
Вася отримає лист, де в полі «Кому» буде вказаний він.
 
BCC: або Прихована копія
  
«BCC» часто використовується, щоб попередити випадкове «Відповісти усім».
Містить імена та адреси отримувачів листів, чиї адреси не слід показувати іншим користувачам. Це поле зазвичай опрацьовується сервером (та призводить до появи декількох різних повідомлень, у яких BCC містить тільки того користувача, кому фактично адресований лист). Кожен з отримувачів не буде бачити в цьому полі інших користувачів з поля BCC.

2016-10-18_1718.png 
 
Приклад:
Ти надсилаєш лист Васі, а Діану та Аню ставиш в поле «Прихована копія».
Це виглядає наступним чином:
 
2016-10-19_1409.png
 
То Діана отримає такий лист:
 
sf245345.png
 
Вася ж отримає лист, де він не побачить поле «Прихована копія»
 
25вdq.png