Мови програмування низького рівня базуються на машинних командах процесора. Їх використовують для розробки програм.
Мови програмування високого рівня оперують сутностями, зрозумілішими людині, — об’єктами, функціями тощо.
Універсальні мови використовуються для розв’язування різних завдань, спеціалізовані мови — для розв’язування завдань певного виду.
За процедурної парадигми програма складається з окремих блоків команд — процедур або функцій. Це дозволяє використовувати певний фрагмент коду, записавши його один раз і надавши йому назву.
За об’єктно-орієнтованої парадигми програма розглядається як сукупність об’єктів, що взаємодіють між собою. Об’єкт має набір властивостей, здатний виконувати певний набір дій над даними і може реагувати на події, які з ним відбуваються.
Транслятори поділяються на інтерпретатори і компілятори.
Інтерпретатор (англ. interpreter — тлумач, усний перекладач) переводить і виконує програму рядок за рядком. Інтерпретатор перетворює невеликий фрагмент вихідної програми на машинний код, який одразу виконується процесором. Далі інтерпретатор опрацьовує наступний фрагмент програмного коду. Машинний код для повторного виконання не зберігається.
Компілятор (англ. compiler — укладач, збирач) перетворює відразу всю програму на машинні коди і вміщує їх у пам’ять комп’ютера, не виконуючи. Скомпільовану програму можна зберегти для подальшого використання. Збережений результат компіляції називається виконуваним файлом (наприклад, із розширенням *.exe в ОС Windows).
Прикладом високорівневої інтерпретованої мови є Python, компільованої мови — Object Pascal.
Інформатика : підруч. для 8 кл. закл. загал. серед. освіти / [О. О. Бондаренко, . В. Ластовецький, О. П. Пилипчук, Є. А. Шестопалов]. — Харків : Вид-во «Ранок», 2021.