Теорія:

Іменник — це частина мови, яка означає назву предмета і відповідає на питання хто? або що?
Приклад:
ручка
лисиця
Для зв’язку іменника з іншими словами у словосполученні або реченні у іменника змінюється закінчення.
Приклад:
візьму ручкУ
утік від лисицІ
Зміна закінчень іменника називається відмінюванням, або змінюванням за відмінками.
В українській мові є сім відмінків. Кожен відмінок має свою назву та пару питань за якими змінюються іменники. 
Називний — (хто? що?)
Родовий — (кого? чого?)
Давальний — (кому? чому?)
Знахідний — (кого? що?)
Орудний — (ким? чим?)
Місцевий — (на кому? на чому?)
Кличний — форма звертання — не відповідає на питання. 
Перше питання у парі ставиться до іменників, що означають назви істотхто? кого? кому? ким? на кому?
До всіх інших іменників ставимо питання: що? чого? чому? чим? на чому?
Провідміняти слово — означає змінити його за питаннями кожного відмінка.
Зверни увагу!
При відмінюванні ми отримуємо різні форми одного слова, адже значення відмінюваного слова не змінюється.
Особливості відмінювання залежать від таких граматичних категорій: рід, число іменника.
таблиця.png
Зверни увагу!
У таблиці вказано також скорочене позначення кожного відмінка.
Зв’язок іменників з іншими словами здійснюється не тільки шляхом зміни закінчення, а також і за допомогою прийменників.
Прийменники вживаються не в усіх відмінках.
Зверни увагу!
Обов’язково з прийменником вживаються іменники у місцевому відмінку.
Іменники у називному відмінку, які відповідають на питання хто? або що? та  вказують, про кого або про що говориться у реченні — це підмети.  

Іменники у інших відмінках, які відповідають на усі інші питання — це другорядні члени речення.