Чому ми звертаємо увагу на правопис саме цих суфіксів? Бо у випадках, коли [е], [и], [і] ненаголошені, у суфіксах -ечок, -ечк(а), -ичок, -ичк(а), -енн(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о) вони вимовляються невиразно: [е] наближений до [и]; [е] наближений до [і]; [и] наближений до [е].
Тож для правильного написання цих суфіксів користуємося такими правилами:
Тож для правильного написання цих суфіксів користуємося такими правилами:
Зменшено-пестливі суфікси -ичк(а), -ичок уживаються в іменниках, утворених від слів із суфіксом -ик-, -иц-. В інших іменниках уживаються зменшено-пестливі суфікси -ечк-/-єчк(а), -єчок.
Приклад:
Вулик — вуличок, порадник — порадничок, полиця — поличка, розумниця — розумничка; діжка — діжечка, стежка — стежечка, качка — качечка, майка — маєчка.
Зверни увагу!
В іменниках, які означають матеріал або продукт праці, пишеться -ив(о): добриво, паливо.
Суфікс -ев(о)/-єв(о) пишеться в іменниках марево, зарево, сяєво, маєво.
Суфікс -ев(о)/-єв(о) пишеться в іменниках марево, зарево, сяєво, маєво.
Суфікс -енн(я)/-єнн(я) пишеться в іменниках, утворених від дієслів, у яких наголос падає на корінь: озброєння, примирення, провадження, застереження.
Суфікс -инн(я) пишеться в іменниках середнього роду зі значенням збірності: лушпиння, цибулиння, огудиння.
Наголошений суфікс -інн(я) пишемо в іменниках середнього роду, що походять від дієслів: водити — водіння, буркотіти — буркотіння, служити — служіння.