Частини мови поділяються на самостійні та службові.
До самостійних належать 4 іменні і 2 дієслівні частини мови.
Іменні частини мови пов’язані з іменем (предметом, явищем або особою): іменник, прикметник, займенник, числівник.
Іменник відповідає на питання Хто? Що? і означає предмет або особу.
Ми ніби даємо ім’я якомусь предмету, поняттю, явищу: кіт, зошит, буря, любов.
Прикметник відповідає на питання Який? Яка? Яке? Які? Чий? Чия? Чиє? Чиї? і вказує на ознаку чи прикмету іменника: кіт (який?) сірий, зошит (який?) яскравий.
Після того, як ми назвали слово і охарактеризували його, може виникнути потреба порахувати ці предмети. За це відповідає третя іменна частина мови.
Числівник відповідає на питання Скільки? Котрий? і означає кількість предметів або котрим є предмет при переліченні: сірих котів (скільки?) шість; серед усіх зошитів яскравий (який?) четвертий.
Остання іменна частина мови — займенник.
Займенник відповідає на питання Хто? Що? Який? Чий? Скільки? і вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх: сірий кіт (чий?) твій; яскравий (що?) він.
Зверни увагу!
Займенники необхідні, щоб наша мова була гарною та виразною. Вони дають можливість уникати тавтології, тобто повтору.
Як бачимо, в останньому реченні ми використали займенник вони, щоб уникнути повтору слова «займенник».
Як бачимо, в останньому реченні ми використали займенник вони, щоб уникнути повтору слова «займенник».