Зверни увагу!
В українській мові є три службові частини мови, які слугують для творення форм самостійних частин і поєднання їх у реченні.
Сполучник служить для зв’язку однорідних членів речення (перелічення будь-яких предметів, ознак, дій) або частин складного речення:
Приклад:
Я дивлюся у вікно і бачу, що йде дощ.

Сполучник І поєднує однорідні присудки дивлюся і бачу, а сполучник що зв’язує першу частину складного речення «я дивлюся у вікно і бачу» та другу частину «йде дощ». Кожна з цих частин має граматичну основу. Як бачимо, він сполучає частини, поєднує їх разом.
Сполучник.png
 
Прийменник виражає залежність від інших частин мови і необхідний нам, щоб допомогти іменнику обрати правильну граматичну форму.
Навіть назва цієї частини мови говорить «при іменнику», тобто той, що завжди вживається при імені.

Зверни увагу!
Іменем може бути іменник, числівник, прикметник, займенник: біля столу, з п’яти, у ньому, на подорожньому.
Прийменник.png
 
Частка здебільшого стосується дієслова, адже вона надає певних відмінків саме дієсловам: не писати — частка НЕ надає дієслову заперечення; зробив би — частка БИ вказує, що є умова для виконання дії.
 
Частка.png
 
Вигук — окрема частина мова, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця. Вона не відповідає на жодне питання і  нічого не називає, вона не самостійна і не виконує службових функцій.

Це звуконаслідування (му, гав), заклики (тс-с, геть), почуття (ой, ох), слова мовного етикету (дякую, до побачення, будь ласка, алло).
Зверни увагу!
Службові частини мови, вигук і прислівник є незмінними, вони завжди стоять у одній формі.
Іноді те саме слово може виражати різні частини мови.
Приклад:
Йти назустріч вітру. Слово «назустріч» не може існувати самостійно і прив’язане до іменника, отже, це прийменник.
Він йшов мені назустріч. Слово «назустріч» відповідає на питання Яким чином? Як? Отже, це прислівник.