Іменники ІІІ відміни в називному відмінку однини закінчуються на м'який приголосний основи (тінь, сіль, вісь, міць, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний (любов, річ, подорож). Виняток становить іменник мати, що має закінчення -и, а при відмінюванні з'являється суфікс -ер- (-ір-).
У родовому, давальному, місцевому відмінках однини мають закінчення -і:
Р.в.
|
(кого? чого?)
|
радост-і
|
Д.в.
|
(кому? чому?)
|
радост-і
|
М.в.
|
(на кому? на чому?)
|
радост-і
|
Зверни увагу!
У багатьох основах слів при відмінюванні, крім орудного відмінка однини, відбувається чергування О, Е з І:
якІсть (Н. в., одн.) — якОсті (Р. в., одн.) — якОстей (Р. в., одн.) — якІстю (Ор. в., одн.)
рІч (Н. в., одн.) — рЕчі (Р. в., одн.) — рЕчей (Р. в., одн.) — рІччю (Ор. в., одн.)
В орудному відмінку однини іменники III відміни мають закінчення -ю. Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед -ю, подовжується і на письмі передається як подвоєння букв: зустріччю, осінню, сіллю, памороззю. Якщо основа закінчується двома різними приголосними, подовження у вимові і подвоєння на письмі немає: радістю, якістю, жовчю.
У називному і знахідному відмінках множини іменники ІІІ відміни мають закінчення -і: ноч-і, віст-і, тін-і.
У родовому відмінку множини всі іменники ІІІ відміни, крім іменника мати, мають закінчення -ей: доповід-ей, сол-ей, віст-ей, ос-ей, повіст-ей. Іменник мати після суфікса -ер- має закінчення -ів: матер-ів.
У кличному відмінку, що вживається переважно в поезіях, іменники ІІІ відміни мають закінчення -е: любов-е, ноч-е, тін-е, радост-е, мудрост-е.