Називний і знахідний відмінки однини іменників IV відміни утворюють за допомогою закінчення -а(-я): дівч-а, ягн-я, вим'-я, сі́м’-я (у значенні «насіння»).
У родовому відмінку однини іменники з суфіксом -ат- (-ят-) мають закінчення -и (теляти, лошати), а з суфіксом -ен- мають закінчення -і (імені, племені, сі́мені) або мають паралельну форму (ім’я, плем’я, сі́м’я).
В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат- (-ят-) і закінчення -ам (-ям) приєднується до кореня: телям, лошам. Іменники з суфіксом -ен- мають паралельну форму: ім’ям — іменем, плем’ям — племенем.
Зверни увагу!
У місцевому відмінку однини іменники тім'я, вим'я можуть вживатися без суфікса: на тім'ї, на вим'ї.
У називному відмінку множини іменники IV відміни мають суфікси -ат- (-ят-), -ен- і закінчення -а (-я): дівчата, гусята, імена, племена, АЛЕ сі́м'я, вим'я, тім'я. Ці іменники в множині відмінюємо як іменники ІІ відміни.
Зверни увагу!
У знахідному відмінку множини у назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, пас ягнят і ягнята), а в назвах неістот виступає форма, спільна з називним (племена, імена).