Групи слів за походженням: власне українські й запозичені слова
Українська мова, як і будь-яка інша, формувалася впродовж тривалого історичного часу.
Частину слів вона успадкувала від праслов’янської: хлібороб, щирість, будувати, щоденно.
Частину запозичила з інших мов. Такі запозичення властиві всім мовам світу.
Багато запозичених слів стали загальновживаними:
Приклад:
вишня, кімната, огірок, левада.
Деякі запозичені слова мають у мові український відповідник:
процент — відсоток, дефект — недолік.
Запозиченими словами не варто зловживати. Якщо запозичене слово можна замінити синонімом, то треба використовувати українські відповідники:
азарт — запал; о’кей — усе гаразд, добре.
Та все ж таки майже дев’яносто відсотків слів — це власне українська лексика, тобто слова, що виникли після утворення Київської Русі: лелека, цап, багаття, смуга, сніданок, вареник, галушка.
Саме вони становлять основу української лексики і формують національні ознаки мови.
Зверни увагу!
Наприклад: голова, берег, золото, город, єднання (єдин — один), учитель, братство, возз'єднати, роботящий.
На сьогодні ми маємо неоднорідну за походженням лексику:
