Лексична система української мови весь час розвивається, але найбільшу частину лексики  становлять загальновживані слова, які використовуються вільно, без будь-яких обмежень.
Загальновживані слова є звичайними, зрозумілими для широкого загалу назвами предметів і явищ довколишньої дійсності:
батьківщина, воля, добро, земля, молоко, ні, одна, повітря, син, так, я.
Більшість слів зберегла в сучасній мові значення, що зафіксовано в найдавніших пам’ятках писемності: бігти, вода, мати, перший, три.

Загальновживана лексика переважно належить до стилістично нейтральної, але у своєму складі вона має чимало слів з додатковим стилістичним навантаженням (стилістично забарвлена лексика), що надає їх значенню іронічного, жартівливого, панібратського відтінку .
 
Це емоційна лексика, до якої також можна віднести просторічні слова: роззява, телепень, бовдур, беркицьнутися.
 
Такі слова ми не вживаємо в літературній мові, тому вони входять до групи обмеженої лексики.
Зверни увагу!
В українській мові є частина слів, які надають висловлюванню емоційного забарвлення

1. Слова, що виражають різні почуття та емоції: безнадія, любов, рідний, любий, ніжний, чарівний, ласкавий.

2. Слова дитячого мовлення: цяця, ляля, їстоньки, вава.

3. Слова, що набули емоційного забарвлення через суфікси -ик-, -ок-, -очок-, -еньк-, -есеньк-, -иц-, -ищ-, -иськ-, -яг-, -юг-, -юр-: матінка, хлопчисько, дівчисько, чолов 'яга, багнюка, писака, старезний, грубезний.

4. Лайливі слова: дурень, тупака, зараза.