Суфікс -ичн- пишемо в словах іншомовного походження після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки»): математ-ичн-ий, фіз-ичн-ий, мед-ичн-ий, істор-ичн-ий;
суфікс -ічн- пишемо після решти приголосних: хім-ічн-ий, академ-ічн-ий;
суфікс -їчн- пишемо після голосних: проза-їчн-ий, арха-їчн-ий, геро-їчн-ий.
Суфікс -ин- пишемо у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни з основою на приголосний: бабус-ин, мам-ин, Юл-ин, Сон-ин (не Юлін, Сонін).
суфікс -їн- пишемо у прикметниках, утворених від іменників І відміни після основи на голосний: Софі-їн, Зо-їн.
Зверни увагу!
Приголосні г, к, х, ґ («хуґа гука») перед суфіксом -ин- змінюються на ж, ч (щ), ш, дж: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин, сваха — свашин, Мамалиґа — Мамалиджин.
Суфікси -ов-, -ев-, -єв- утворюють відносні прикметники й уживаються залежно від кінцевого приголосного основи.
-ОВ-
- після твердих приголосних: клен-ов-ий, зим-ов-ий;
- після м'яких і шиплячих приголосних, якщо наголос падає на закінчення: край-ов-и́й, дощ-ов-и́й.
-ЕВ-
- після м’яких і шиплячих приголосних, якщо наголос падає на корінь або суфікс: березн-е́в-ий, груша — груш-е́в-ий;
-ЄВ-
- після голосних: алюміні-єв-ий;
- після подовжених приголосних: житт-єв-ий, значенн-єв-ий.