Прикметник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
В українській мові існують інші частини мови, які відповідають на питання який? чий?
• На питання який? чий? можуть відповідати займенники: мій, той, всякий.
Зверни увагу!
Займенники лише вказують на ознаку, але не називають її, ми не розуміємо лексичного значення такої ознаки:
У мене є цікава книжка. Книжка (яка?) цікава — та, який привертає увагу, викликає інтерес.
У мене є така книжка. Книжка (яка?) така. Про яку ознаку книжки йде мова, нам невідомо.
У мене є цікава книжка. Книжка (яка?) цікава — та, який привертає увагу, викликає інтерес.
У мене є така книжка. Книжка (яка?) така. Про яку ознаку книжки йде мова, нам невідомо.
Прикметники часто утворюються від іменників: морський — від слова море, осінній — від слова осінь, вони ніяк не пов’язані з дієсловами.
Слід пам’ятати, що прикметники означають постійну, незмінювану в часі ознаку:
• кольору: синій, жовтий;
• розміру: високий, малий;
• простору: далекий, близький;
• віку: юний, літній;
• смаку: гіркий, кислий;
• зовнішніх прикмет: сивий, смаглявий;
• якості: твердий, м'який;
• матеріалу: золотий, срібний;
• належність: батьків, тещин;
• запаху: п'янкий, ароматний;
• внутрішніх станів: добрий, щасливий;
• місця: київський, вуличний;
• часу: вечірній, денний.
• кольору: синій, жовтий;
• розміру: високий, малий;
• простору: далекий, близький;
• віку: юний, літній;
• смаку: гіркий, кислий;
• зовнішніх прикмет: сивий, смаглявий;
• якості: твердий, м'який;
• матеріалу: золотий, срібний;
• належність: батьків, тещин;
• запаху: п'янкий, ароматний;
• внутрішніх станів: добрий, щасливий;
• місця: київський, вуличний;
• часу: вечірній, денний.
Початкова форма прикметника — називний відмінок однини чоловічого роду.
Прикметник змінюється:
- за родами: жовтий (олівець) — ч.р., жовте (сонце) — с.р., жовта (трава) — ж.р.;
- числами: жовтий (олівець) — однина, жовті (олівці) — множина;
- відмінками: жовтий (олівець) — Н.в, жовтого (олівця) — Р.в.
Прикметник узгоджується з іменником у роді, числі, відмінку.
Прикметники поділяються на дві групи — тверду й м'яку.
До твердої групи належать прикметники з основою на твердий приголосний (в називному відмінку однини чол. роду мають закінчення -ий або нульове): приязний, Олегів, мамин.
До м'якої групи належать прикметники з основою на м'який приголосний (в називному відмінку однини чол. роду мають закінчення -ій): братній, сусідній, безкраїй.
У реченні прикметник виступає означенням, іноді — частиною складеного присудка.
Приклад:
За дурною головою і ногам нема спокою (Народна творчість). Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).
Прикметник, який перейшов в іменник, може виступати підметом, додатком:
Приклад:
Операційна була підготовлена до прийому пацієнта.
