До історії унормування української мови
Однією з найсуттєвіших ознак цілісності нації є функціонування в різних суспільних сферах літературної мови, яка має кодифікований правопис. Історія унормування української мови тривала й складна — від старослов'янського письма до нашого часу. У 1989 р. затверджено і в 1990 р. опубліковано нову редакцію Українського правопису, у якій уточнено й доповнено окремі правописні норми. У 2015-2018 рр. Українська національна комісія з питань правопису розробила проєкт нової редакції Українського правопису. Після громадського обговорення його схвалено на спільному засіданні Президії Національної академії наук України та Колегії Міністерства освіти й науки України 24 жовтня 2018 року. 22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив нову редакцію правопису, а 30 травня 2019 року цей документ набув чинності. Для впровадження нової редакції до травня 2024 року тривав перехідний етап. Протягом цього часу кожна людина самостійно вирішувала, як використовувати нову редакцію.
У сучасній редакції Українського правопису збережено підхід до мови як до знакової системи й суспільного явища. Правописна норма ґрунтується на тісних зв’язках писемного й усного мовлення.
Відмінності між «старим» і «новим» Правописами
Змін насправді небагато — їх умовно поділяють на дві групи:
- до першої належать слова, які слід писати по-новому, а звичне написання стало неправильним;
- друга група — старе написання залишається і додається ще один правильний варіант.
Слово священник тепер пишемо з двома Н, як священний, письменник, годинник, щоденник.
В українських абетках можуть з’явитися слова, що починаються буквою И: ірод і ирод (дуже погана людина), ірій і ирій, икання, икати (вимовляти букву и), ич! (вигук).
Зверни увагу!
У Правописі форму родового й кличного відмінків імен Ігор, Лазар змінено відповідно на Ігоря, Ігорю, Лазаря, Лазарю, а також утворено від них назви по батькові Ігорьович та Лазарьович (було Ігорович, Лазарович).
Правопис складних слів із першою частиною — числівником
На початку складних слів (прикметників, іменників) перші чотири числівники мають форми одно-, дво-, три-, чотири-: одноядерний, двоповерховий, триярусний, чотирикутник.
Колись був виняток, що перед голосними а і о потрібно вживати форми двох-, трьох-, чотирьох-: двохопуклий, трьохактний, чотирьохатомний.
Тепер ці винятки скасовано, тому пишемо двоактний, двоелектродний, двоєдиний, двоокис.
Зверни увагу!
У складних числівниках залишилося -ох: двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний.
Джерела:
Український правопис. СХВАЛЕНО Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019 р.) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) ЗАТВЕРДЖЕНО Українською національною комісією з питань правопису (протокол № 5 від 22 жовтня 2018 р.)