Приголосні звуки — це звуки, що утворюються за допомогою голосу та шуму, або лише шуму.
Зверни увагу!
Під час вимови приголосного звука струмінь видихуваного повітря зустрічає перешкоди. «Заважають» губи, зуби та язик.
Приголосні звуки мають пари за різними ознаками.
Дзвінкими називаються приголосні звуки, утворені з участю голосу і шуму.
Глухими — приголосні, утворені тільки шумом.
Глухими — приголосні, утворені тільки шумом.
Приголосні звуки розрізняються за твердістю й м’якістю.
Зверни увагу!
В українській мові \(10\) м’яких приголосних: [д’, т’, з’, ц’, с’, дз’, л’, н’, р’, й].
М’якість приголосних на письмі позначається:
- м’яким знаком: льон, ґедзь, медаль;
- буквами «Я», «Ю», «Є»: маля, людина, воля;
- буквою «І»: ніс, кіт, річка.
Тверді приголосні можуть пом’якшуватися перед «І»: білка, фікус, гірка.
М'які приголосні можуть подовжуватися.
М'який подовжений звук на письмі позначається двома буквами: колосся, гілля, віття.
Зверни увагу!
Звук [Й] завжди м'який.
Звуки [ДЖ], [ДЗ] позначаються двома літерами.
Буква «Щ» позначає \(2\) звуки [ШЧ].
В українській мові дзвінких приголосних більше, ніж глухих. І в словах дзвінкі трапляються частіше. Цим пояснюється милозвучність та краса нашої мови