Давай пригадаємо правила, які ми вивчали при ознайомленні з попередньою темою.
Наголошений голосний вимовляється чітко, а ненаголошений голосний звук вимовляється нечітко.
Тому не завжди зрозуміло, якою буквою треба позначати ненаголошений звук [е] або [и] в коренях слів. В такому випадку необхідно виконувати попередню перевірку.
Щоб перевірити, яку букву (е чи и) писати в ненаголошеному складі кореня, треба змінити слово або дібрати до нього спільнокореневе так, щоб ненаголошений звук став наголошеним.
Зверни увагу!
Однак, в українській мові правопис багатьох слів із ненаголошеним звуком [е] або [и] в коренях слів не можна перевірити наголосом.
Це відбувається в тому випадку, коли не існує перевірного слова, тобто слова, у якому наголос буде падати на потрібний склад.
Приклад:
Це такі слова:
Спробуємо змінити слово чи підібрати споріднене слово:
У всіх словах звук [и] лишається ненаголошеним.
Зверни увагу!
Отже такі слова не можна перевірити наголосом!
Слова з ненаголошеним голосним [е] або [и], правопис яких не можна перевірити наголосом, називають словниковими.
Правильне написання словникових слів перевіряють за орфографічним словником та запам'ятовують.