Ти знаєш, що наголошений голосний звук чується чітко, а ненаголошений голосний звук чується невиразно.
Слова, які містять у корені ненаголошені голосні [е] або [и], під час письма треба перевіряти наголосом.
Корінь в усіх споріднених словах повинен бути однаковим (окрім випадків чергування).
Значить у коренях споріднених слів завжди треба писати одні й ті ж букви, не звертаючи увагу на те, як вони чуються.
Приклад:
Розглянемо споріднені слова:
.Корінь в обох словах повинен писатися однаково.
Оскільки в другому слові голосний звук у корені ненаголошений і чується нечітко, то треба орієнтуватися на перше слово, у якому голосний звук у корені наголошений і чується чітко.
Отже:
- у слові весни корінь «весн-»;
- значить у слові весна корінь теж «весн-».
Таким чином можемо зробити висновок.
Щоб перевірити, яку букву треба писати в корені на місці ненаголошеного голосного [е] чи [и], треба зробити так, щоб цей звук став наголошеним.
Існує два способи перевірки слів з ненаголошеними голосними [е] або [и]:
- змінити слово
;- підібрати споріднене слово
.Слово, яке підбираємо для перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е]або [и] називається перевірним.
Зверни увагу!
Підбираючи перевірне слово слід уникати випадків, коли відбувається чергування звуків.
Є слова, які містять у корені декілька ненаголошених голосних [е]або [и]. У такому випадку для кожного ненаголошеного складу треба підбирати окреме перевірне слово.
Приклад:
Б_р_жок
Щоб перевірити перший ненаголошений склад, підберемо слово «бЕрег».
Щоб перевірити другий ненаголошений склад, підберемо слово «приберЕжний».
Отже, в першому складі треба писати букву «е», в другому складі треба писати букву «е» — бережок.
Існують слова з ненаголошеними голосними [е] або [и], які не можна перевірити наголосом. Правопис таких слів треба перевіряти за орфографічним словником.