В українській мові існує 6 самостійних частин мови.
Слова, що означають назву предмета і відповідають на питання хто? або що?, називаються іменниками.
Приклад:
(хто?) дівчинка

(що?) сонце

Зверни увагу!
Іменники також можуть означати назви явищ, дій та понять.
Приклад:
![]() | ![]() |
біг | читання |
![]() | ![]() |
чистота | зелень |
У реченні іменник найчастіше буває підметом або другорядним членом.
Приклад:
Оленка погладила кішку.

(хто?) Оленка — це підмет.
погладила (кого?) кішку — це другорядний член речення.
В українській мові іменників майже удвічі більше ніж дієслів.