В українській мови визначають 6 самостійних частин мови.
Іменник — це самостійна частина мови, що означає назву предмета чи явища та відповідає на питання хто? або що?
Приклад:
сонце
дівчинка
лікар
пташка
читання
радість
Зверни увагу!
Іменник означає назву істот або неістот.
Іменники, що означають назву людини або тварини, відповідають на питання хто? Це істоти.
Приклад:
(Хто?) мама, учениці, Оленка, братик, шофер, Буратіно, комаха, дельфін, птахи, ведмідь.
Іменники, що означають назви всіх інших предметів та явищ, відповідають на питання що? Це неістоти.
Приклад:
(Що?) ручка, школа, картина, вітер, каміння, троянда, берізка, сум, математика, чесність.
Зверни увагу!
Іменники означають власні та загальні назви.
Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.
Це
- ім'я, прізвище та по батькові людини,
- клички тварин,
- назви планет, країн, міст, сіл, вулиць,
- назви географічних об'єктів,
- назви художніх творів, періодичних видань тощо.
Загальні іменники позначають предмети в цілому.
Приклад:
Село, вулиця, корова, диван, газета, підручник.
Зверни увагу!
Іменники означають конкретні та абстрактні назви.
Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.
Приклад:
Зошит, сонце, мороз, квітка, хлопчик.
Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.
Приклад:
Знання, сум, активність, чемність.