Прислівник — це самостійна частина мови.
Прислівник — називає ознаку дії або пояснює, як, де, коли відбувається дія, куди вона спрямована, і відповідає на питання як? де? куди? коли? звідки?
Зверни увагу!
Багато прислівників утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником.
Приклад:
вночі
потихеньку
вперше
Такі прислівники пишуться разом!
Їх треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо!
Приклад:
(куди?) нагору — на (високу) гору;
(коли?) вдень — в (той) день.
Зверни увагу!
Треба пам'ятати, що прислівники вказують на місце, напрям час, а іменник завжди вказує на конкретний предмет. Між прийменником та іменником завжди можна поставити інше слово, що не суперечитиме змісту речення.
Правопис окремих прислівників слід запам'ятати.
- навесні, улітку, восени, узимку;
- вдень (удень), вночі (уночі), опівночі, вранці (уранці), ввечері (увечері), щоденно;
- вгору, вниз, вперед, праворуч, ліворуч;
- вперше, натроє, удвох, поодинці;
- назустріч, наздогін, наввипередки, наполовину, напам'ять, наприкінці;
- заздалегідь, своєчасно, одночасно, поволі;
- вдома, додому, надворі, довкола.