Займенник — це самостійна частина мови. Він може вказувати на предмет, його ознаку або кількість, але не називає їх.
Зверни увагу!
Займенники замінюють іменники, прикметники або числівники, тому відповідають на такі ж питання, як ці частини мови.
Приклад:
(хто?) вовк — він;
(який?) сірий — такий;
(скільки?) чотири — стільки.
Зверни увагу!
У тексті займенники вживаються лише тоді, коли у попередніх реченнях вже містилася інформація про предмет, ознаку чи кількість.
Приклад:
Дівчинка пішла на прогулянку до лісу. Вона побачила там білку.
Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами.
За частотою вживання займенники посідають третє місце. Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.