Коренем \(n\)-го степеня з числа \(а\) називається таке число \(b,\) \(n\)-ий степінь якого дорівнює \(а,\) тобто:
Знаходження кореня \(n\)-го степеня з числа \(a\) називається добуванням кореня \(n\)-го степеня. Це число позначають \(,\) число \(a\) називають підкореневим числом, а число \(n\) — показником кореня.
Якщо \(n=2,\) то пишуть (\(2\) не пишуть) і кажуть «корінь квадратний із \(a\)».
Якщо \(n=3,\) то пишуть \(,\) і замість «корінь третього степеня» часто говорять «корінь кубічний».
Якщо \(n\) — парне число, то існує корінь \(n\)-го степеня з будь-якого невід'ємного числа (додатного або рівного нулю).
Якщо \(a <0,\) то корінь \(n\)-го степеня з \(a\) невизначений. Корінь парного степеня з від'ємного числа не існує.
Якщо \(a ≥ 0,\) то невід'ємний корінь називається арифметичним коренем \(n\)-го степеня із \(a.\)
Приклад:
Корінь четвертого степеня з числа \(16\) дорівнює \(2,\) тобто \(=2.\) Оскільки \(,\) то не має змісту.
Ця рівність дозволяє виразити корінь непарного степеня з від'ємного числа через арифметичний корінь того ж степеня.
Приклад:
Приклад: