Віруси — це біологічні системи, що не мають клітинної будови. Вони існують у двох формах: позаклітинній і клітинній.
У позаклітинній формі віруси перебувають у вигляді віріонів — частинок, які мають постійну форму і достатньо просту будову. У цій формі вони не можуть здійснювати процеси самовідтворення та обміну речовин. Основне завдання цієї форми вірусу — знайти нову клітину-хазяїна та проникнути в неї.
У клітинній формі існування віруси здійснюють процес самовідтворення, використовуючи ресурси і компоненти клітини-хазяїна. Наприкінці періоду існування цієї форми в клітині накопичується велика кількість нових віріонів, які виходять у зовнішнє середовище і починають пошук інших клітин.
Віруси бувають простими і складними.
Прості віруси містять лише нуклеїнову кислоту і білкову оболонку (капсид), яка цю кислоту оточує.
Віріони складних вірусів крім нуклеїнової кислоти і капсиду мають додаткову ліпопротеїдну оболонку, дуже схожу на мембрани клітин. Це не дивно, оскільки ця оболонка утворюється з ділянки клітинної мембрани тієї клітини, у якій він розмножився.
Нуклеїнові кислоти всередині капсиду можуть бути лише одного типу — або РНК, або ДНК. Відповідно, віруси поділяють на дві великі групи — РНК-віпуси иа ДНК-віруси.
Зверни увагу!
Основними систематичними одиницями для вірусів є: порядок, родина, рід та вид.
Категорії царства та відділів, бінарна номенклатура для вірусів не застосовуються.
Вірус називають:
- за ознаками хвороби, яку вони спричиняють (вірус тютюнової мозаїки, вірус імунодефіциту людини);
- за назвою хвороби (вірус вітряної віспи, вірус грипу);
- за місцем, де цей вірус було виділено вперше (вірус лихоманки Марбург, вірус лихоманки Західного Нілу) тощо.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти/ К.М. Задорожний. — Харківа: Вид-во «Ранок», 2018. с. 20-21.
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10-го кл. закл. заг. серед. освіти / Л.І Остапченко, П.Г. Балан, Т.А. Компанець, С.Р. Рушковський. –Київ : Генеза, 2019. с. 12-15.