Ліхенізовані гриби (або лишайники) в сучасній системі грибів не утворюють окремої систематичної групи, а розглядаються як види грибів, взаємопов'язаних з різними видами водоростей та ціанобактерій. Це асоціації справжніх грибів (мікобіонти) та фотосинтезуючих організмів (фотобіонти). Аскомікоти, і їхня частка серед справжніх грибів становить близько \(20\) %.
Тривалий час вважали, що ліхенізовані гриби у вільному стані без водоростей існувати не можуть. Проте молекулярно-генетичні дослідження довели, що один і той самий вид гриба може жити і розмножуватися і як сапротроф, і як симбіонт в асоціації з фотосинтезуючим організмом.
Фотобіонтами лишайників є представники зелених водоростей (требуксія, кладофора, трентеполія) та ціанобактерій (носток, анабена). Окрім того, всередині тіла багатьох лишайників можуть жити і нефотосинтезуючі організми (бактерії, дріжджі).
Лишайники мають своєрідну форму вегетативного тіла (слані, або талому):
- у вигляді кірочки (накипні лишайники графіс, леканора);
- листкоподібної пластинки (листуваті лишайники стінна золотянка, пармелія);
- кущика (кущисті лишайники ягель, бородач).
Розмноження у лишайників здебільшого вегетативне за допомогою особливих утворів, якими є вирости на тілі або всередині нього. Ще однією особливістю лишайників є утворення особливих лишайникових речовин, що захищають від поїдання та мікроорганізмів, надають забарвлення та контролюють світловий вплив, регулюють взаємовідносини з рослинами тощо.
Ліхенізовані гриби — це симбіотичне об'єднання (асоціація) справжніх грибів з одним або декількома видами фотосинтезуючих організмів.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 55.