Ферменти (або ензими) — високоспецифічні білкові молекули, або РНК-молекули, які є біологічними каталізаторами процесів обміну речовин і перетворення енергії у клітинах та організмі.
Загальними особливостями усіх ферментів є:
- наявність активних (каталітичних) центрів — ділянок, до яких приєднуються молекули субстрату. Ці ділянки у простих ферментах утворюють амінокислоти, а у складних — небілкові частини-кофактори (вітаміни, йони Купруму, Феруму, Магнію);
- наявність регуляторних центрів, до яких можуть приєднуватися різні молекули і спричиняти збільшення або зменшення каталітичної активності. Через ці центри на активність ферментів впливають такі регуляторні чинники, як продукти реакцій, гормони, нейромедіатори тощо. Регуляторні чинники, які підвищують активність ферментів називають активаторами (йони кислот, жовчні кислоти для ліпаз), а ті, що зменшують — інгібіторами (катіони важких металів);
- специфічність, що визначається здебільшого комплементарною відповідністю між ділянкою ферменту і молекулою субстрату;
- залежність активності від певних умов (рН, температури, тиску, концентрації субстрату та ферментів);
- невитратність — прискорюють реакції, але самі при цьому не витрачаються та ін.
Здатність ферментів впливати на швидкість біоїімічних реакцій є вирішальною умовою для процесі обміну речовин і перетворення енергії у клітинах та організмах.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 104-105.