У сучасній ензимології відомо понад \(3000\) ферментів, які класифікують за різними критеріями.
За місцем утворення ферменти поділяють на ендо- та екзоферменти. Переважна більшість ферментів діють всередині клітин або організму, де вони утворилися, тобто є ендоферментами. Вони беруть участь у внутрішньоклітинних процесах обміну речовин — каталізують реакції біосинтезу та енергетичного обміну, зберігають активність і після смерті клітини.
Зазвичай фермент називають за типом реакції, яку він каталізує, додаючи суфікс -аза до назви субстрату (наприклад, лактаза — фермент, що бере участь у перетворенні лактози).
Екзоферменти виділяються живою клітиною у зовнішнє середовище. Паразитичні бактерії та гриби-паразити використовують екзоферменти, як чинники, що послаблюють організм хазяїна, руйнують його захисні системи, розщеплюють макромолекули. Травні ферменти хижих тварин (павуки, змії, личинки жуків-плавунців) секретуються для зовнішнього травлення, захисту від хижаків.
Класифікація ферментів за хімічним складом включає прості та складні ферменти:
- прості ферменти (однокомпонентні) містять лише білкову частину. Більшість ферментів цієї групи можуть кристалізуватися. Прикладами простих ферментів є рибонуклеаза, гідролази, уреаза тощо.
- Складні ферменти (двокомпонентні) складаються з білкового (апоферменту) та небілкового (кофактора) компонентів. Білковий компонент визначає специфічність ферментів, синтезується, як правило, організмом та є чутливим до зміни температури. Небілковий компонент визначає активність складних ферментів і, як правило, надходить в організм у вигляді попередників або у готовому вигляді та зберігає стабільність за несприятливих умов. Кофактори можуть бути як неорганічними молекулами (наприклад, йони металічних елементів), так і органічними (наприклад, флавін). Прикладами складних ферментів є оксидоредуктази (наприклад, каталаза), лігази (наприклад, ДНК-полімераза, тРНК-синтетази), ліази та ін.
Існує класифікація ферментів і за типом реакцій, згідно з якою їх поділяють на \(6\) класів:
- оксидоредуктази — каталізують окисно-відновні реакції (алкогольдегідрогеназа, пероксидаза);
- трансферази — каталізують перенесення функціональної групи атомів з одного субстрату на інший (амінотрансфераза, глікозилтрансфераза);
- гідролази — каталізують реакції гідролізу, тобто розщеплення складних органічних сполук на простіші за участю води (пептидаза, амідаза, естераза, трипсин);
- ліази — каталізують реакції неокисного і негідролітичного розриву хімічних зв'язків (декарбоксилаза, дегідратаза, аденілатциклаза);
- ізомерази — каталізують реакції внутрішньомолекулярної перебудови: наприклад, перетворення ізомерів (рацемаза, цис-транс-ізомераза);
- лігази — каталізують реакції сполучення двох молекул з утворенням нового зв'язку: зазвичай з використанням енергії АТФ (ДНК-лігаза, аміноацил-тРНК-синтетаза).
Ферменти класифікують за місцем утворення, хімічним складом і типом каталітичних реакцій.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 105-106.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / К.М. Задорожний. — Хаоків: Вид-во «Ранок», 2018. с. 81.