2. Види та значення регенерації

Вона є проявом такої фундаментальної властивості живого, як самооновлення. Завдяки цій регенерації забезпечуються сталість складу внутрішнього середовища та нормальна життєдіяльність. Прикладами фізіологічної регенерації є відновлення епітелію слизових оболонок, рогівки ока, клітин крові, нейронів, кісткового мозку, печінки тощо. У багатьох тканинах існують спеціальні камбіальні клітини, що постійно поповнюють необхідний склад клітин. Наприклад, нервова тканина містить нейробласти, кісткова — остеобласти, хрящова — хондробласти, кістковий мозок — стовбурові клітини. У м'язових тканинах нещодавно відкрито клітини-сателіти, що можуть занурюватися всередину м'язових волокон і перетворюватися на ядра або саркоплазму. Інтенсивність відновлення в ділянках, що містять камбіальні клітини, є дуже великою. Так, циліндричний епітелій тонкого кишечнику відновлюється через кожні \(2\) - \(3\) доби, клітини рогівки ока регенеруються через кожних \(7\) - \(10\) діб, еритроцити — \(100\) - \(120\) діб.

Цей вид регенерації розгортається на підґрунті фізіологічної, тобто на основі тих самих механізмів, і відзначається лише більшою інтенсивністю проявів. через те репаративну регенерацію розглядають як нормальну реакцію організму на ушкодження, що характеризується різким посиленням фізіологічних механізмів відтворення специфічних структур.

 

У біологічному аспекті регенерація є пристосувальним процесом, сформованим у ході еволюції, який притаманний усьому живому і спрямований на відновлення структури та функції тканини. Значення регенерації полягає в матеріальному забезпеченні гомеостазу на різних рівнях структурної організації. Регенерація забезпечує відновлення втрачених або ушкоджених структур організму або цілого організму. Крім того, завдяки регенерації організм відновлює втрачені у процесі життєдіяльності клітини й тканини (наприклад, оновлення клітин крові, шкіри, епітелію травного каналу). У водоростей та зелених рослин регенерація є основою вегетативного розмноження.