Гібридологічний аналіз — це дослідження характеру успадкування ознак за допомогою системи схрещувань.
Для здійснення цього аналізу отримують гібриди і вивчають результати успадкування їхніх ознак у ряді поколінь. При цьому потрібно враховувати взаємодії генів між собою, вплив умов середовища, внутрішні механізми мінливості тощо. Гібридологічний аналіз разом із молекулярно-генетичним та хромосомним є основними видами генетичного аналізу.
Основні принципи проведення гібридологічного аналізу сформулював ще Грегор Мендель. Це:
- добір матеріалу для отримання гібридів (отримання особин з чистих ліній), виділення ознаки чи декількох ознак для дослідження;
- отримання гібридів (чітке дотримання умов та правил схрещування);
- індивідуальний аналіз гібридів (з обов'язковим фіксуванням результатів для їхньої аналітичної обробки);
- використання математичної статистики, складання схем схрещування.
Класична схема гібридологічного аналізу включає такі етапи, як виділення гомозиготних батьківських форм, отримання від їхнього схрещування гібридів та схрещування цих гібридів першого покоління між собою для отримання гібридів другого покоління.
Гібридологічний аналіз дає змогу визначити:
- характер успадкування ознак (виявити тип взаємодії генів і встановити кількість генів, що беруть участь у прояві ознаки);
- розташування генів, що досліджуються (у гомологічних чи негомологічних, у статевих чи аутосомах);
- групи зчеплення й інформацію для побудови генетичних карт хромосом та ін.
Гібридологічний аналіз широко застосовується не лише в генетиці, а й у селекції у поєднанні з методами гібридизації та оцінювання плідників за нащадками, в генетичній інженерії — для отримання організмів із заданими властивостями, у систематиці — для виявлення філогенетичної спорідненості різних видів організмів.
Сутність гібридологічного аналізу полягає в схрещуванні особин з наступним аналізом результатів.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. с. 150-151.