Ґрунтове середовище існування — це абіотично-біотичне середовище, умови існування якого визначаються верхнім родючим шаром суходолу.
За В.І. Вернадським, який був учнем В.В. Докучаєва, ґрунт — це особливе біокосне тіло, що складається одночасно з біологічних (живих) і косних (неживих) тіл — мінералів, води, повітря, органічних решток. Екологічне значення ґрунтового середовища визначається фізичними (пористість, щільність, структурність, вологоємність, теплоємність), хімічними (хімічний склад, кислотність) та біологічними (ґрунтові мешканці та їхня життєдіяльність) властивостями ґрунтів.
Ґрунт як середовище існування характеризується такими особливостями:
- вода і повітря містяться в порожнинах між часточками ґрунту;
- склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного;
- немає впливу світла;
- його вологість завжди вища, ніж повітря;
- характерна незначна амплітуда добових і річних коливань температур.
Хімічний склад ґрунту подібний до складу літосфери. Проте порівняно з літосферою в ґрунті міститься в \(20\) разів більше Карбону (\(2,0\) проти \(0,1\) %) і в \(10\) разів більше Нітрогену (\(0,1\) проти \(0,01\) %). Нагромадження цих елементів у ґрунті пов'язане із життєдіяльністю організмів. У ґрунті концентруються елементи і речовини, що їх постачають відмерлі рештки живих організмів. Перетворення цих решток за участі бактерій, грибів, дощових черв'яків називається гуміфікацією, а органічна речовина, що містить гумусові кислоти, гумінові кислоти, гумін, — гумусом. Паралельно з цим процесом у ґрунті відбувається не менш важливий процес мінералізації, що полягає в аеробному розщепленні органічних решток з утворенням мінеральних речовин (біоелементів, мінеральних кислот, солей). Вміст деяких хімічних елементів у різних ґрунтах залежить від умов ґрунтоутворення і властивостей ґрунтів.
Температурний режим. З кожним сантиметром углиб ґрунту добові та сезонні температурні коливання стають все меншими і на глибині \(1,0\) - \(1,5\) практично вже не простежуються. У ґрунті згладжено температурні коливання порівняно з атмосферним повітрям.
Вологість. Ґрунтові води й опади створюють запаси вологи в ґрунті та забезпечують режим вологості, проміжний між водним і наземним середовищами. Вологість ґрунту є одним із головних чинників його родючості. Вода в ґрунті перебуває в декількох формах (наприклад, у гравітаційній, гігроскопічній), але найбільше фізіологічне значення має капілярна вода. Вона заповнює усі дрібні пори, швидко переміщується під дією сил капілярного тиску, завдяки чму найкраще засвоюється рослинами.
Газовий склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного меншим вмістом кисню (близько \(11\) - \(20\) №) і більшою концентрацією вуглекислого газу (близько \(1\) %, але може підвищуватися до \(26\) %). Це результат «ґрунтового дихання», або точніше, дихання усіх організмів ґрунту. З глибиною в ньому значно зменшується вміст кисню й зростає концентрація вуглекислого газу. Через наявність у ґрунті органічних речовин, що розкладаються, у ґрунтовому повітрі може бути високою концентрація таких газів, як амоніак, сірководень, метан.
Ґрунтове середовище навіть за істотної неоднорідності екологічних умов є достатньо стабільним середовищем існування для організмів.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 42 - 43.