Едафобіонти, або геобіонти — мешканці ґрунтового середовища існування.
Неоднорідність ґрунтів створює велике різноманіття умов існування та виокремлення різних екологічних груп, що класифікуються за розмірами, характером зв'язків із ґрунтом упродовж життя, вимогами до родючості, кислотності, вмістом деяких біоелементів тощо.
За екологічними особливостями усіх мешканців ґрунтового середовища можна поділити на мікро-, фіто-, міко- та зообіонтів.
Ґрунтовими мікробіонтами є бактерії (актинобактерії, міксбактерії, ціанобактерії, хемотрофні бактерії), археї, нижчі гриби, одноклітинні зелені й діатомові водорості, твариноподібні організми (ґрунтові амеби, інфузорії), а також мікроорганізми, які населяють тканини живих рослин (наприклад, бульбочкові бактерії). Частка цих організмів досягає \(90\) % від загальної біомаси, і саме завдяки їм відбуваються основні процеси гуміфікації, мінералізації, азотофіксації, біологічного вивітрювання, біоакумуляції та біологічного кругообігу хімічних елементів.
Найпоширенішими групами мікобіонтів є цвілеві гриби, слизовики, мікоризні гриби, ліхенізовані гриби. Ці організми розкладають органічні рештки та утворюють органічні кислоти, що підвищують кислотність ґрунтів (цвілеві гриби), виділяють кислоти й руйнують мінерали (ліхенізовані гриби), сприяють життєдіяльності вищих рослин (мікоризні гриби).
Фітобіонтами є водорості та вищі рослини. Відмерлі рештки рослин, перетворені мікроорганізмами і тваринами — це основне джерело органічних речовин для ґрунтоутворення. Окрім того, в процесі життєдіяльності рослини здійснюють біогенну міграцію хімічних елементів і речовин, акумулюють Нітроген у верхньому горизонті ґрунту, концентрують хімічні елементи в ґрунті. Їхні продукти життєдіяльності впливають на структуру ґрунту, знижують кислотність та збільшують вміст гумусу.
Група зообіонтів поєднує безхребетних і хребетних тварин. Головною функцією цих організмів у ґрунтоутворенні є споживання і розщеплення органічних речовин і перетворення енергії. Особливо важливу роль у ґрунтоутворенні відіграють дощові черв'яки. Вони утворюють густу мережу ходів, що поліпшує пористість ґрунту, аерацію, вологоємність.
Залежно від розмірів та осередків життя ґрунтових зообіонтів поділяють на такі групи, як мікро- , мезо-, макро- та мегафауна.
Мікрофауна — організми мікроскопічних розмірів (до \(1\) мм), для яких ґрунт є системою мікроводойм (твариноподібні організми).
Мезофауна — організми дрібних розмірів (до \(2\) - \(3\) мм), які проживають у системі заповнених повітрям порожнин ґрунту. До цієї групи належать переважно нематоди й членистоногі (кліщі, ногохвістки, псевдоскорпіони, нематоди).
Макрофауна — ґрунтові організми (із розмірами тіла \(2\) - \(50\) мм), для яких осередками життя є щільні шари землі. Це жужелиці, мокриці, багатоніжки, дощові черв'яки, ведмедки тощо.
Мегафауна — організми, які мають найбільші розміри серед усіх едафобіонтів (сліпаки, цокори, кроти, сумчаті кроти, голі землекопи). Вони прокладають у ґрунті цілі системи ходів і нір. Прикладами адаптацій цих тварин є розвинутий нюх і слабкий зір, компактне, валькувате тіло з короткою шиєю, коротке густе хутро, сильні копальні кінцівки з міцними кігтями та ін.
Едафобіонтами є різні за розмірами ґрунтові бактерії, водорості, вищі рослини, гриби, твариноподібні організми та справжні тварини, які здійснюють три групи ґрунтових біологічних процесів: глибоке перетворення органічного та частково мінерального складу ґрунту; кругообіг хімічних елементів; вплив на фізичні та хімічні властивсті ґрунту.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 43 - 44.