2. Засади екологічної політики України

Екологічна політика на державному рівні формується Міністерством екології та природних ресурсів України. Основні пріоритети визначено у Проекті Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до \(2030\) року».

Суб’єктами екологічної політики є не лише органи державної влади. Разом з державою реалізацію екологічної політики забезпечують політичні партії, наукові організації, громадські організації, що робить її об’єктом не лише державного, а й публічного управління.

 

Стратегічними цілями екополітики України є:

1) формування екологічної свідомості, цінностей та освіти;

2) сталий розвиток і збалансоване використання природних ресурсів;

3) впровадження екологічних вимог і норм в усі сфери діяльності;

4) зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров'я громадян;

5) розвиток державної системи охорони довкілля.

Основними документами екологічної політики України є: закони (наприклад, «Про природно-заповідний фонд України», «Про тваринний світ»), концепції (наприклад, Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до \(2030\) року), програми (наприклад, Концепція Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на \(2005\) – \(2025\) роки), стратегії (наприклад, Національна стратегія поводження з відходами) та ін. Набули чинності Закони України «Про оцінку впливу на довкіл ля» (\(2017\)), «Про стратегічну екологічну оцінку» (\(2018\)).

 

У всьому світі громадський екологічний рух давно став одним із суб’єктів екологічної політики. До найвідоміших природоохоронних організацій світу належать: Всесвітній фонд природи, Грінпіс (англ. Greenpeace, Зелений мир), Всесвітнє товариство захисту тварин (англ. World Society for the Protection
of Animals, WSPA). Найвпливовішими екологічними організаціями України є: Національний екологічний центр, «МАМА-86», «Екологія-Право-Людина», Україн ська екологічна асоціація «Зелений світ», Всеукраїнська екологічна ліга.