Центри походження культурних рослин — географічні центри генетичного різноманіття культурних рослин.
Питання, пов'язані з походження культурних рослин, вивчав видатний ботанік М.І. Вавилов. У своїй науковій праці «Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна» \(1939\) науковець визначив \(7\) основних географічних центрів походження культурних рослин:
  1. Південноазійський тропічний (\(33\) %) — огірок, лимон, кокос, чай, апельсин.
  2. Східноазійський (\(20\) %) — рис, просо, яблуня, груша, персик, соя, грецький горіх, хурма.
  3. Південно-Західноазійський (\(4\) %) — м'які пшениці, ячмінь, жито, фінік, горох, диня).
  4. Середземноморський (\(11\) %) — капуста, цибуля, ріпа, буряк, морква, олива, виноград;
  5. Абіссінський (або Ефіопський) (\(4\) %) — тверді пшениці, кавове дерево, бавовник, кунжут, банан, кавун;
  6. Центральноамериканський (\(10\) %) — кукурудза, квасоля, гарбуз, какао, соняшник, тютюн;
  7. Південноамериканський (або Андійський) (\(8\) %) — картопля, какао, помідор, ананас, арахіс.
Вчення про центри походження і різноманітності культурних рослин дало змогу встановити, що для різних видів культурних рослин існують свої центри різноманіття, де виявлено найбільшу кількість їхніх сортів і форм. Центри різноманіття культурних рослин є водночас і районами їхнього походження з найбільшим генетичним різноманіттям.
 
Вчення про центри походження культурних рослин розвивається й доповнюється. Так, тропічну Індію та Індокитай з Індонезією розглядають як два самостійні центри, а Південно-Західноазійський центр поділений на Середньоазійський та Передньоазійський. Виокремлено нові центри: Австралійський, Північноамериканський (звідки походить соняшник, два види гарбузів, ячмінь тощо), Європейсько-Сибірський.
Центри походження рослин і тварин надають науковцям інформацію про вихідну різноманітність рослин і тварин, що є однією з умов успішного створення сортів і порід.
Джерела:
Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. —  Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 223-224.