Тварини, залежно від способу життя, мають органи водного дихання (зябра) та органи повітряного дихання (трахеї та легені). Окрім того, досить часто у тварин у процесі дихання беруть участь їхні покриви. Тому за способом дихання і будовою дихального апарата у тварин виділяють чотири типи дихання: шкірне, трахейне, зяброве й легеневе.
Шкірне дихання — це обмін кисню й вуглекислого газу через покриви тіла. В основі цього дихання найважливіший фізичний процес — дифузія. Гази лише в розчиненому стані можуть проникати через покриви неглибоко і з невисокою швидкістю. Тому шкірне дихання є основним у тих організмів, які мають невеликі розміри, зволожені покриви, ведуть водний спосіб життя. Цим вимогам відповідають губки, кишковопорожнинні, черви, амфібії та ін.
Трахейне дихання — це дихання, яке здійснюється за участю системи поєднаних трубочок-трахей, що пронизують усе тіло. З довкіллям їх сполучають спеціальні отвори — дихальця. Така система доставляє гази до клітин та органів без участі рідин. Швидке переміщення повітря в трахейній системі забезпечується лише на невелику відстань, тому організми з трахейним диханням теж мають невеликі розміри. Тварина не може бути більшою, ніж \(2\) см завтовшки, бо тоді її організму не вистачить кисню. Дихають за допомогою трахей не лише комахи, а й багатоніжки, павукоподібні.
Зяброве дихання — це дихання за допомогою спеціалізованих водних виростів із густою сіткою кровоносних судин. Ці вирости називаються зябрами. Добре розвинений цей тип дихання у водних тварин — ракоподібних, молюсків, голкошкірих, риб, певних видів амфібій. На різних ділянках тіла у безхребетних зябра зовнішні (перисті, гребінчасті чи нитчасті). У хордових тварин — внутрішні, із зябровими пелюстками на зябрових дужках або на перегородках. Кисень транспортується до таких зябер у розчиненому вигляді за допомогою води. У зв'язку з тим, що у воді в \(30\) разів менше кисню, аніж у повітрі, зябродихаючі організми мають додаткові форми дихання через шкіру, кишки, поверхню рота, плавальний міхур.
Легеневе дихання — це дихання за допомогою внутрішніх спеціалізованих органів, якими є легені. Такий тип дихання є найбільш досконалим, оскільки швидкість газообміну є високою, що забезпечує відповідно і високий рівень обміну речовин. Легенями дихають майже всі наземні хребетні — плазуни, птахи, ссавці, частина наземних безхребетних (павуки, скорпіони, легеневі молюски) і деякі водні тварини (дводишні риби). Повітря в легені надходить дихальними шляхами.
Дихання у тварин визанчається їхнім способм життя та здійснюється за допомогою покривів, трахей, зябер і легень.
Джерела:
Біологія: підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Валерій Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2015. с. 159.