1. Нестатеве розмноження вищих рослин

Розмноження є, однією з найважливіших особливостей живих організмів. 

Організм, який виникає внаслідок розмноження, називають дочірнім, або нащадком. Під час ромзноження нащадки отримують від батьків спадкову інформацію. Більшість рослин розмножуються статево і нестатево.

У випадку нестатевого розмноження злиття клітин непотрібне: у ньому бере участь лише одна особина. Водночас може швидко утворюватися велика кількість нащадків, що є генетично подібними.

 

У вищих спорових рослин нестатеве розмноження забезпечують спорангії, у яких формуються спори — спеціалізовані (нестатеві) клітини, оточені захисними оболонками. Крім нестатевого розмноження, спори також забезпечують переживання несприятливих періодів і поширення. Коли спора потрапляє у сприятливі умови, вона проростає, з часом утворюючи нову рослину.

 

Поширеною формою нестатевого розмноження рослин є вегетативне. Воно зумовлене тим, що значна частина клітин рослинного організму зберігає здатність ділитися й утворювати нові тканини, а отже, відновлювати цілий організм. 

При вегетативному розмноженні від материнського організму відокремлюється група нестатевих клітин. У максимальному варіанті можна взяти декілька клітин і на поживному середовищі виростити з них цілу рослину. У рослинництві це має назву культура клітин (калюс). У такий спосіб розмножують багато кімнатних і декоративних рослин.

 

 

У вищих рослин вегетативне розмноження відбувається за рахунок вегетативних органів, насамперед частин пагонів або їхніх видозмін (кореневищ, цибулин, підземних стеблових бульб, вусів). Кореневищами розмножуються багаторічні трави (пирій, конвалія, особ), цибулинами — проліски, часник, цибуля, тюльпани, нарциси. Деякі види рослин (картопля, топінамбур, або земляна груша) розмножуються підземними стебловими бульбами. Наземними повзучими пагонами — вусами — розмножуються пестач і суниці.

 

Багато рослин розмножуються стебловими живцями — ділянками пагонів, на яких розташовані бруньки (верба, тополя, вільха). Можливе розмноження й кореневими живцями. При цьому з додаткових бруньок, які закладаються на коренях певних видів рослин (наприклад, вишні, сливи, малини, обліпихи), можуть утворюватися паростки, що дають початок новій рослині. Такі рослини, як сенполія або бегонія, здатні розмножуватися листковими живцями. 

 

 

 

 

Цікаво розмножуються рослини каланхое. Між зубчиками м'ясистого листка з особливих бруньок (їх називають вивідковими) розвиваються маленькі рослини з повітряними коренями. Вони згодом обпадають і укорінюються в ґрунті.

 

 

Унаслідок вегетативного розмноження з батьківського організму утворюються нові, зазвичай числені, дочірні особини. При цьому кожна дочірня особина подібна до батьківської за спадковими ознаками. Вегетативне розмноження сприяє швидкому зростанню чисельності виду та його розселенню.