3. Стьожкові черви

Стьожкові черви паразитують у кишковому тракті людини та різних видів хребетних тварин. Вони мають вузьке стрічкоподібне тіло. На передньому кінці стьожкового черва розташована головка з органами прикріплення: присосками, хоботком з гачками тощо. Тіло цих червів поділене на окремі членики, їхня кількість у різних видів може коливатися від \(3\)-\(4\) до декількох тисяч. Заповнені яйцями дозрілі членики відриваються від заднього кінця тіла черва та виводяться назовні з організму остаточного хазяїна. Стьожкові черви не мають кишки. Поживні речовини з кишкового тракту хазяїна вони вбирають через покриви. В Україні трапляються бичачий та свинячий ціп'яки, ехінокок, стьожак широкий та інші. 

 

Проміжний хазяїн для бичачого ціп'яка — велика рогата худоба, а для свинячого — свині. Для обох видів цих ціп'яків остаточним хазяїном є людина. Заповнені яйцями дозрілі членики ціп'яків виводяться назовні. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею у кишковий тракт проміжного хазяїна, де в різних органах формуються личинки — фіни. Вони мають вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Усередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн — людина — заражається, споживаючи недостатньо терміно оброблене м'ясо худоби, яке містить фіни. Потрапивши у шлунково-кишковий тракт людини, паразит розвивається у статевозрілу особину.

 

 

 

Вільноживучі плоскі черви є хижаками, що регулюють чисельність придонних молюсків, ракоподібних, риб.

 

Відносини паразит-хазяїн менш помітні, ніж відносини хижак-жертва, але це також важлива складова всіх природних екосистем. Паразити впливають на поведінку хазяїв (наприклад, зменшують активність, змінюють харчову поведнку, збільшують імовірність стати жертвою хижака тощо). За відсутності паразитів екосистеми були б інакшими.