Ендокринна система, працюючи спільно з нервовою системою, забезпечує пристосування організму до умов навколишнього середовища.
Регуляторні системи — це сукупність органів, які мають координований вплив на діяльність клітин, органів та фізіологічних систем.
Регуляція процесів життєдіяльності організму:
- імунна регуляція (захист від чужорідних тіл);
- нервова регуляція (відбувається завдяки нервовим імпульсам, які передаються нервовими шляхами);
- гуморальна регуляція (відбувається за допомогою хімічних речовин ендокринної системи через рідкі середовища організму).
Імунна регуляція — об'єднує тканини і органи, які утворюють спеціальні хімічні сполуки і клітини, що забезпечують захист організму від генетично чужорідних тіл, які утворюються в організмі, чи потрапляють в організм з навколишнього середовища.
Нервова регуляція — здійснюється за допомогою нервових імпульсів. В основі регуляції лежить рефлекторний принцип. Нервова система здійснює свій вплив практично миттєво (оскільки нервові сигнали передаються по відростках нервових клітин з дуже великою швидкістю) і має точну спрямованість. Нерви залишаються в організмі без змін.
Гуморальна регуляція — забезпечується ендокринною системою, здійснюється за допомогою гуморальних чинників — гормонів. В основі регуляції лежать рідкі середовища організму — кров, лімфа, тканинна рідина. Регуляція здійснюється повільно. Гормони, які надійшли у кров швидко розпадаються. Ендокринна система здійснює свій вплив на організм повільніше, проте тривалість цього впливу, на відміну від дії нервових сигналів, може бути тривалішою.
Гормони відіграють основну роль у гуморальній регуляції функцій організму. Вони впливають на ріст, розмноження, диференціювання тканин.
Вищим центром регуляції ендокринних функцій (регуляції діяльності залоз внутрішньої секреції) є гіпоталамус — відділ проміжного мозку. Саме він об'єднує нервову та гуморальну регуляцію у нейрогуморальний механізм регуляції життєдіяльності організму.
Вищим центром регуляції ендокринних функцій (регуляції діяльності залоз внутрішньої секреції) є гіпоталамус — відділ проміжного мозку. Саме він об'єднує нервову та гуморальну регуляцію у нейрогуморальний механізм регуляції життєдіяльності організму.
Приклад:
прикладом взаємодії нервової і гуморальної регуляції функцій ендокринних залоз може бути гіпоталамо-гіпофізарна система, яка утворена частиною головного мозку — гіпоталамусом і залозою внутрішньої секреції — гіпофізом (з гіпоталамо-гіпофізарної системою пов'язано підтримання постійного рівня гормонів у крові людини).
Приклад:
Нейросекреторні клітини гіпоталамуса відповідають на імпульси, що приходять до них як звичайні нервові клітини, але при збудженні вони виділяють гормони, які впливають на гіпофіз.
Гіпофіз міститься прямо під гіпоталамусом і з'єднаний з ним лійкою і ніжкою, по яким і надходить нейросекрет. Гіпофіз реагує на хімічні речовини, що надійшли з гіпоталамуса, і виділяє свої гормони (гормони гіпофіза), які мають регулюючий вплив на всі ендокринні залози.
Гіпоталамус і гіпофіз працюють як єдиний механізм. І таким чином через гіпоталамус нервова система може посилювати або гальмувати секреторну активність ендокринних залоз.
Гіпофіз міститься прямо під гіпоталамусом і з'єднаний з ним лійкою і ніжкою, по яким і надходить нейросекрет. Гіпофіз реагує на хімічні речовини, що надійшли з гіпоталамуса, і виділяє свої гормони (гормони гіпофіза), які мають регулюючий вплив на всі ендокринні залози.
Гіпоталамус і гіпофіз працюють як єдиний механізм. І таким чином через гіпоталамус нервова система може посилювати або гальмувати секреторну активність ендокринних залоз.
