Теорія:

Нервові хвороби — захворювання нервової системи, які виникають унаслідок анатомічних чи функціональних змін нервових структур і нервових процесів.
Ознаками захворювань нервової системи є головний біль, паралічі, судоми, порушення рефлексів, розлади чутливості, тощо.
 
Причинами нервових хвороб можуть бути:
  • вірусні інфекції (віруси кору, кліщового енцефаліту, поліомієліту);
  • бактерії (менінгококи, стрептококи);
  • однотоклітинні твариноподібні організми (токсоплазми);
  • отруєння (отрути, спирти, солі важких металів, пестициди, барбітурати);
  • радіоактивне випромінювання й виникнення пухлин мозку;
  • механічні травми, за яких вражаються нервові центри чи нервові шляхи;
  • паразитичні черви й продукти їхньої життєдіяльності (аскарида людська, ехінокок);
  • спадкові зміни — мутації (зміни генів, хромосом або їх кількості);
  • судинні порушення, які розвиваються внаслідок атеросклерозу та гіпертонії;
  • порушення обміну речовин (особливо негативно позначається нестача кисню, глюкози, вітамінів групи \(В\)) та інше.
Отже, причинами нервових хвороб можуть бути як зовнішні, так і внутрішні чинники.
 
Нервові хвороби поділяють на:
  • дегенеративні хвороби мозку, пов'язані з утратою нейронів (розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера);
  • судинні захворювання мозку (мозковий інсульт, мігрень);
  • захворювання периферичної нервової системи (невралгії, неврити);
  • інфекційні захворювання нервової системи (енцефаліт, менінгіт, поліомієліт);
  • захворювання вегетативної нервової системи (вегетативно-судинна дистонія);
  • спадкові захворювання нервової системи (хорея Генінгтона).
Джерела:
Біологія : підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл. / В. Соболь. – Кам’янець-Подільський: Вид-во «Абетка», 2016. – с. 175.