Шкіра постійно знаходиться у контакті з навколишнім середовищем і часто піддається негативним впливам. У результаті дії механічних сил з'являються травми — порушення цілісності шкіри. До них належать потертості, попрілості, рани. Травмована ділянка не виконує захисну функцію, і в організм можуть проникнути хвороботворні бактерії.
Потертості зазвичай з'являються на ногах від незручного взуття. Попрілості найчастіше виникають у дітей в складках вологої шкіри. Шкіра запалюється та червоніє. В обох випадках треба вжити заходів для попередження зараження ураженого місця мікробами. При появі потертостей уражене місце можна закрити бактерицидним пластиром. Шкірні складки треба промивати, просушувати і присипати спеціальної присипкою.
Подряпини і рани необхідно обробити дезінфікуючим засобом (йодною настойкою, перекисом водню) і закрити пластиром або бинтом.
При дії високих температур, деяких хімічних речовин, електричного струму, радіації виникають опіки.
Опіки бувають термічні і хімічні.
Хімічні опіки виникають, якщо на шкіру потрапляють їдкі речовини (хлоридна, сульфатна, нітратна кислоти, розчини лугів, тощо). Речовину зі шкіри треба негайно видалити, потім промити місце ураження холодною водою. Якщо опік викликаний кислотою, пошкоджену ділянку після промивання обробляють \(2\) % розчином питної соди. При опіках лугом шкіру промивають слабким (\(1\) - \(2\) %) розчином борної або оцтової кислоти. На обпалену шкіру накладають стерильну пов'язку.
Залежно від глибини пошкодження шкіри виділяють чотири ступені опіків.
При опіках \(I\) ступеня шкіра червоніє, з'являється біль. Рекомендується промити її содовим розчином і прикласти компрес.
При опіках \(II\) ступеня відбувається відшарування шкіри, на ній з'являються пухирі, заповнені прозорою або каламутною рідиною. Обпечену ділянку треба охолодити холодною водою, а потім накласти на пухирі стерильну пов'язку. Розкривати пухирі не можна.
Опіки \(III\) ступеня — повна руйнація, некроз всієї товщі шкіри, утворення щільного струпу.
Потертості зазвичай з'являються на ногах від незручного взуття. Попрілості найчастіше виникають у дітей в складках вологої шкіри. Шкіра запалюється та червоніє. В обох випадках треба вжити заходів для попередження зараження ураженого місця мікробами. При появі потертостей уражене місце можна закрити бактерицидним пластиром. Шкірні складки треба промивати, просушувати і присипати спеціальної присипкою.
Подряпини і рани необхідно обробити дезінфікуючим засобом (йодною настойкою, перекисом водню) і закрити пластиром або бинтом.
При дії високих температур, деяких хімічних речовин, електричного струму, радіації виникають опіки.
Опіки бувають термічні і хімічні.
Хімічні опіки виникають, якщо на шкіру потрапляють їдкі речовини (хлоридна, сульфатна, нітратна кислоти, розчини лугів, тощо). Речовину зі шкіри треба негайно видалити, потім промити місце ураження холодною водою. Якщо опік викликаний кислотою, пошкоджену ділянку після промивання обробляють \(2\) % розчином питної соди. При опіках лугом шкіру промивають слабким (\(1\) - \(2\) %) розчином борної або оцтової кислоти. На обпалену шкіру накладають стерильну пов'язку.
Залежно від глибини пошкодження шкіри виділяють чотири ступені опіків.
При опіках \(I\) ступеня шкіра червоніє, з'являється біль. Рекомендується промити її содовим розчином і прикласти компрес.
При опіках \(II\) ступеня відбувається відшарування шкіри, на ній з'являються пухирі, заповнені прозорою або каламутною рідиною. Обпечену ділянку треба охолодити холодною водою, а потім накласти на пухирі стерильну пов'язку. Розкривати пухирі не можна.
Опіки \(III\) ступеня — повна руйнація, некроз всієї товщі шкіри, утворення щільного струпу.
При опіках \(IV\) ступеня — відбувається обвуглювання і руйнування нижчих тканин. Такі опіки супроводжуються сильним болем. Продукти розкладання пошкоджених тканин можуть викликати отруєння організму. Обпечену поверхню треба прикрити сухою стерильною пов'язкою (не бинтуючи, щоб не травмувати тканини ще більше) і відправити потерпілого до медичного закладу. Опіки викликають сильний біль, і може виникнути больовий шок. Для його запобігання рекомендується дати потерпілому знеболювальний засіб.
Опіки більше \(50\) % поверхні тіла є смертельно небезпечними.
При низьких температурах може виникнути обмороження. Найчастіше обморожуються виступаючі частини тіла: ніс, кінчики вух, щоки, пальці рук і ніг. Шкіра блідне, втрачає чутливість (\(I\) ступінь обмороження). Якщо не вжити вчасно заходів, то на шкірі з'являються кров'янисті пухірці (\(II\) ступінь обмороження), а потім відбувається омертвіння шкіри (\(III\) ступінь обмороження).
Опіки більше \(50\) % поверхні тіла є смертельно небезпечними.
При низьких температурах може виникнути обмороження. Найчастіше обморожуються виступаючі частини тіла: ніс, кінчики вух, щоки, пальці рук і ніг. Шкіра блідне, втрачає чутливість (\(I\) ступінь обмороження). Якщо не вжити вчасно заходів, то на шкірі з'являються кров'янисті пухірці (\(II\) ступінь обмороження), а потім відбувається омертвіння шкіри (\(III\) ступінь обмороження).
При перших ознаках переохолодження людину треба захистити від холоду, відвести у тепле приміщення, зняти промерзлі одяг і взуття, дати тепле пиття, зігріти переохолоджені ділянки тіла, розтираючи їх руками.
При обмороженнях другого і третього ступеня потерпілого треба якомога швидше доставити в лікарню.
Не можна розтирати ушкоджені місця снігом, жорсткою тканиною, оскільки їх можна ще більше травмувати. Заборонено відкривати пухирі.