Генетично модифіковані організми стали реальністю з кінця \(1970\) років, коли з’явилися перші бактерії із вбудованими генами інсуліну. Це була перша спроба використання ГМО з метою терапії людини білками-продуктами. Для цього в геном кишкової палички вбудували ген людського інсуліну. В результаті невибагливі й дешеві в утриманні бактерії синтезують людський інсулін, який для людини не є чужорідною речовиною. І ось вже майже \(40\) років препарати штучного інсуліну активно використовують в усьому світі.
Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу спрямованістю змін генотипу. При цьому генетичний матеріал переносять з одного організму в інший, застосовуючи технологію рекомбінантних ДНК. Створення рекДНК відбувається завдяки методам молекулярного клонування — отриманню багатьох копій молекули ДНК in vivo. Під час використання цих вже класичних методів поруч із вбудованим геном, як правило, вставляється маркер. Маркерами можуть бути, наприклад, гени флуоресцентних білків, світіння яких помітне в ультрафіолетовому випромінюванні.
Генетично модифіковані організми за переважною більшістю ознак не відрізняються від вихідних форм, не мають відхилень, здатні до повноцінного розмноження і, що є важливим для людини, передають вбудовані в них спадкові характеристики наступним поколінням.
Отримані трансгенні організми вирощують спочатку в лабораторії, потім на дослідних майданчиках і після серій обов’язкових тестів на безпеку, які тривають протягом декількох років, рекомендують до випуску на ринок.
Генетично модифіковані організми (трансгенні організми) — організми, які мають у складі свого геному чужорідні гени інших організмів.
Джерела:
Біологія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2017. с. 276.