Теорія:

Аденозинтриортофосфатна кислота — АТФ
Нуклеотиди є структурною основою для цілого ряду важливих для життєдіяльності органічних речовин, наприклад макроергічних сполук.
Універсальним джерелом енергії у всіх клітинах є АТФаденозинтриортофосфатна кислота, або аденозинтриортофосфат.
 
АТФ міститься у цитоплазмі, мітохондріях, пластидах і ядрах клітин і є найпоширенішим і універсальним джерелом енергії для більшості біохімічних реакцій, що протікають в клітині.
АТФ забезпечує енергією усі функції клітини: механічну роботу, біосинтез речовин, розподіл, тощо. У середньому вміст АТФ у клітині становить близько \(0,05\) % її маси, проте у тих клітинах, де витрати АТФ є великими (наприклад, у клітинах печінки, поперечно посмугованих м'язів), її вміст може доходити до \(0,5\) %.
Будова АТФ
АТФ є нуклеотидом, що складається з нітрогеновмісної основи — аденіну, моносахариду рибози і трьох залишків ортофосфатної кислоти, у двох з яких запасається велика кількість енергії.
Зв'язок між залишками ортофосфатної кислоти називають макроергічним (вона позначається символом \(~\)), оскільки при її розриві виділяється майже у \(4\) рази більше енергії, ніж при розщепленні інших хімічних зв'язків.
 
АТФ — нестійка структура, і при відділенні одного залишку ортофосфатної кислоти АТФ перетворюється на аденозиндиортофосфат (АДФ), вивільняючи \(40\) кДж енергії.
атф_будова.png

Інші похідні нуклеотидів
Особливу групу похідних нуклеотидів складають переносники водню. Молекулярний водень і атомарний Гідроген має велику хімічну активність і виділяється або поглинається у результаті різних біохімічних процесів. Одним з найпоширеніших переносників водню і Гідрогену є нікотинаміддінуклеотідортофосфат (НАДФ).
 
НАДф.png
 
Молекула НАДФ здатна приєднувати два атоми або одну молекулу вільного водню, переходячи у відновлену форму НАДФH2. У такому вигляді водень може бути використаний в різних біохімічних реакціях.
Нуклеотиди можуть також брати участь e регуляції окиснювальних процесів у клітині.
Вітаміни
Вітаміни (від лат. Vita — «життя») — складні біоорганічні сполуки, необхідні у малих кількостях для нормальної життєдіяльності живих організмів. Від інших органічних речовин вітаміни відрізняються тим, що не використовуються як джерело енергії або будівельного матеріалу. Деякі вітаміни організми можуть синтезувати самі (наприклад, бактерії здатні синтезувати практично всі вітаміни), інші вітаміни надходять в організм з їжею.
Вітаміни прийнято позначати літерами латинського алфавіту. В основу сучасної класифікації вітамінів покладена їх здатність розчинятися у воді і жирах (вони діляться на дві групи: водорозчинні (B1,B2,B5,B6,B12,PP,C) і жиророзчинні (A,D,E,K)).
 
Вітаміни беруть участь практично у всіх біохімічних і фізіологічних процесах, що у сукупності забезпечують обмін речовин. Як недостача, так і надлишок вітамінів може привести до серйозних порушень багатьох фізіологічних функцій в організмі.