Сучасні екологічні дослідження здійснюються в таких напрямках:
- вивчення впливу екологічних чинників на організми — факторальна екологія. Виявляє фізіологічні, морфологічні та інші пристосування (адаптації) видів до різних екологічних умов;
- дослідження екологічних взаємозв'язків на рівні популяцій — популяційна екологія;
- пізнавання закономірностей існування та розвитку природних угруповань та біосфери в цілому — біогеоценологія або синекологія.
Синекологія — розділ екології, об'єктом і предметом пізнання якої є екосистеми та їхні внутрішні й зовнішні зв'язки.
Екосистема — сукупність організмів різних видів та середовища їхнього існування, що пов'язані з обміном речовин, енергії та інформації.
Екосистеми можуть мати різні розміри: це і краплина води, домашній акваріум, річка, море, тощо.
У будь-якій системі виокремлюють дві частини: абіотичну та біотичну.
Абіотична частина (біотоп) — комплекс чинників неживої природи, неорганічних й органічних речовин, що в загальній взаємодії формують певні кліматичні, ґрунтові, гідрологічні, рельєфні умови екосистеми.
Біотична частина (біоценоз) — формують живі організми, які проживають в екосистемі: угруповання рослин (фітоценози), угруповання тварин (зооценози), угруповання мікроорганізмів (мікробіоценози). Біотичний компонент поділяється на автотрофні організми — здатні утворювати органічні речовини з неорганічних та гетеротрофні організми — отримують потрібні їм органічні речовини з інших організмів.
Екосистеми є відкритими для зовнішнього обміну речовин, енергії та інформації, але внаслідок саморегуляції здатні підтримувати динамічну стабільність упродовж тривалого часу.
Зверни увагу!
Екосистема є сукупністю абіотичного й біотичного компонентів, для якої характерні цілісність, відкритість, стійкість та саморегуляція.
Будь яка-екосистема має просторову, видову та екологічну структури:
- просторова структура визначається розташуванням елементів абіотичної та біотичної частин у просторі екосистеми (наприклад, ярусність лісу);
- видова структура екосистеми визначається видовою різноманітністю, тобто кількістю популяцій та видів, а також співвідношенням особин цих видів;
- екологічна структура — це співвідношення популяцій різних видів, які виконують певні функції в екосистемі. Цими групами є продуценти, консументи та редуценти.
Продуценти — популяції автотрофних організмів, здатних синтезувати органічні речовини з неорганічних за допомогою фотосинтезу (фотоавтотрофи, наприклад зелені рослини, водорості) або за допомогою хімічних реакцій (хемоавтотрофи, наприклад ціанобактерії та хемосинтезуючі бактерії).
Консументи — популяції гетеротрофних організмів, які живляться безпосередньо або через інші організми готовою органічною речовиною, синтезованою автотрофами:
- консументи І порядку — гетеротрофні рослиноїдні організми, паразити рослин;
- консументи ІІ і наступних порядків — хижаки, паразити тварин, тощо.
Редуценти — популяції гетеротрофних організмів, які в процесі життєдіяльності розкладають мертві органічні речовини до мінеральних, котрі потім використовуються продуцентами. Це гетеротрофні сапрофітні організми — бактерії і гриби, які виділяють ферменти на органічні рештки і поглинають продукти їх розщеплення.
Джерела:
Біологія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2017. – с. 230 - 231.