Всередині екосистеми обмін речовин, енергії та інформації здійснюється завдяки діяльності продуцентів, консументів й редуцентів, пов’язаних між собою харчовими зв’язками. Наприклад, у лісі гусінь споживає листя, їх поїдають синиці, на яких полює яструб. Така послідовність називається ланцюгом живлення, а кожна його ланка — трофічним рівнем.
Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) — це послідовний ряд живих організмів, пов’язаних харчовими зв’язками, який відображає передачу речовини та енергії в екосистемі.
Термін «ланцюг живлення» запропонував Ч. Елтон у \(1934\) р. Першою ланкою більшості ланцюгів живлення є продуценти, якими є автотрофні організми. Наступні ланки трофічних ланцюгів займають гетеротрофні консументи: рослиноїдні, м’ясоїдні та всеїдні тварини. Рештки організмів ще містять органічні речовини й енергію, тому можуть бути використані редуцентами. Це сапротрофні бактерії, гриби й тварини. Таким чином, функціональними компонентами екосистем є продуценти, консументи й редуценти.
За джерелом надходження енергії до консументів ланцюги живлення поділяють на пасовищні та детритні. 
Пасовищні ланцюги (ланцюги виїдання) — це ряд організмів, який починається із зелених рослин (наприклад, трава — зелений коник — ящірка — яструб).
Детритні ланцюги (ланцюги розщеплення) — це ряд організмів, що починається з мертвої органічної речовини (наприклад, опале листя — дощовий черв’як — кріт — лисиця).
У будь-якій екосистемі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а взаємопереплетені, оскільки один і той самий вид одночасно може бути ланкою різних ланцюгів живлення. Переплітаючись, ланцюги живлення формують мережу живлення (трофічну мережу).
Функціонування екосистем забезпечується харчовими зв’язками, що поєднують продуцентів, консументів та редуцентів у ланцюги й мережі живлення.
Джерела:
Біологія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2017. – с. 234 - 235.