На організм одночасно впливають багато різних чинників. Весь діапазон мінливості чинника, в межах якого можлива життєдіяльність організмів, називають зоною екологічної валентності (діапазоном витривалості).
Діапазон витривалості — здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань чинників навколишнього середовища.
Мінімальні й максимальні значення чинника, за якими життєдіяльність особин стає неможливою і вони гинуть, називаються межами витривалості. Розрізняють нижню й верхню межі витривалості.
У \(1913\) р. американський зоолог В. Шелфорд (\(1877\) – \(1968\)) у дослідах з комахами сформулював закон, який отримав його ім'я.
У \(1913\) р. американський зоолог В. Шелфорд (\(1877\) – \(1968\)) у дослідах з комахами сформулював закон, який отримав його ім'я.
Закон толерантності Шелфорда: як мінімум, так і максимум екологічного впливу може бути обмежувальним чинником.
Ті значення чинника, що є найсприятливішими для життєдіяльності організмів і за яких спостерігаються ріст й розмноження організмів, називають оптимальними, а відповідні значення чинника — оптимумом. Ці значення утворюють зону нормальної життєдіяльності. Між зоною оптимуму і межами витривалості розташовані зони пригнічення (зони песимуму, або стресові зони). Організми за цих значень чинника живуть, але не ростуть і не розмножуються.
Екологічна валентність (екологічна толерантність) — здатність організмів успішно протистояти дії зовнішніх чинників у певному інтервалі даного біотопу, або, іншими словами, адаптованість видів до певних умов існування.
Кількісно екологічна валентність охоплює діапазон між нижньою і верхньою межами витривалості. Екологічна валентність різних видів може значно різнитися. Так, північні олені витримують коливання температури повітря від \(–55\) до \(+30\) °С, а тропічні корали гинуть у разі зміни температури на \(5\) – \(6\) °С.
За екологічною валентністю організми поділяють на стенобіонтів та еврибіонтів.
Стенобіонти — організми, які можуть жити лише за дуже незначної зміни чинників середовища.
Це симбіонти, мешканці морських глибин, печер, лісів високогір’я (наприклад, колібрі, осоїди, коала, форель, риби-вудильники).
Еврибіонти — організми, що можуть жити за значних змін чинників середовища.
Для кожного чинника, що діє на організм, існує зона екологічної валентності, зона нормальної життєдіяльності, зони пригнічення і межі витривалості.
Джерела:
Біологія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2017. с. 240.