Життєдіяльність клітин супроводжується утворенням найрізноманітніших речовин. Так, по завершенні дихання утворюються кінцеві продукти окиснення CO2, H2O, H2O2, NH3, під час фотоавторофного живлення виділяється молекулярний кисень, для позаклітинного травлення секретуються назовні ферменти. Для пригнічення життєдіяльності інших клітин бактеріальні чи грибні клітини виділяють антибіотики, під час руху клітин посилюється тепловіддача та ін. Хвороботворна бактерія Helicobacter pylori використовує систему секреції, щоб уприснути спеціальний білок в епітеліальні клітини шлунка.

Різноманітність способів і речовин, що виділяються клітинами, поєднано у три типи виділення:
  • екскреція речовин;
  • секреція речовин;
  • внутрішньоклітинне виділення.
Екскреція (від лат. excretio — виділення) — сукупність процесів, спрямованих на виведення невикористаних продуктів обміну речовин й енергії, а також чужорідних і шкідливих для клітини речовин.
Ці сполуки можуть виділятися як у незміненому вигляді (наприклад, CO2, H2O), так і після значних перетворень (наприклад, розщеплення гідроген пероксиду, перетворення амоніаку на сечовину). Екскрецію здійснюють органели клітин або органи виділення у багатоклітинних організмів.
Секреція (від лат. secretio — відокремлення) — процеси утворення та виділення клітиною речовин-секретів.
Зокрема клітинами секретуються різноманітні сигнальні молекули, антибіотичні речовини для захисту від патогенів або конкурентів, екзоферменти для травлення, поживні речовини тощо. Клітинна секреція характерна для всіх
живих клітин.
 
Своєрідним способом виділення є внутрішньоклітинне виділення та ізоляція переведених у важкорозчинну форму продуктів обміну (наприклад, в уратних клітинах комах відкладається сечова кислота, в хлорагогенних клітинах дощових черв’яків відкладається гуанін чи сечова кислота). Органічні кислоти, які можуть завдати шкоди клітині, здебільшого зв’язуються з катіонами і відкладаються у вигляді кристалічних включень у цитоплазмі.
 
Перехід речовин з клітин здійснюється шляхом дифузії через клітинні пори, полегшеної дифузії за допомогою білків-переносників, шляхом екзоцитозу. Важливу роль у виділенні відіграють везикули. Це відносно невеликі клітинні органели, відокремлені від цитозоля ліпідною мембраною. Якщо везикула має один шар ліпідів, вона називається одноламелярною, якщо більше — багатоламелярною. Везикула слугує для збереження, транспортування та переробки поживних речовин, продуктів та відходів клітини.
Значення виділення полягає у підтриманні гомеостазу клітини, захисті органел та важливих речовин від шкідливого впливу небезпечних речовин чи клітин, комунікації з іншими клітинами, забезпеченні регуляції функцій.
Джерела:
Біологія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2017. с. 89 - 90.