Мутаційна мінливість — це форма спадкової мінливості, яка пов’язана із змінами генотипу внаслідок мутацій.
Цю мінливість зумовлюють зміни генотипу особин на рівні генів, хромосом та кількості хромосом, тому її відносять до генотипної. Виникають мутаційні зміни під дією внутрішніх та зовнішніх чинників.
Загальними властивостями мутаційної мінливості є:
- стійкість (мутації не зникають упродовж життя особини);
- індивідуальність (мутаційні зміни проявляються в окремих особин);
- неспрямованість (один і той самий чинник може сприяти появі різних мутаційних змін);
- невизначеність (не можна передбачити появу мутації під дією того чи іншого чинника);
- незалежність (прояв мутацій у фенотипі не залежить від сили чи тривалості дії чинника);
- не мають пристосувального характеру (мутаційні зміни у більшості випадків є шкідливими, нейтральними і навіть летальними, тобто смертельними для організмів).
Мутаційні зміни генотипу ведуть до появи ознак, які можуть мати різне значення. Більшість мутацій, що проявляються в організмів, мають шкідливий характер, оскільки знижують пристосованість до умов середовища. Так, у дрозофіл можуть з’являтися короткі крила, у людини — гемофілія. Серед проявів мутаційної мінливості є й нейтральні прояви ознак, що не впливають на пристосованість, але за певних змін середовища існування можуть виявитися корисними. Прикладами таких змін можна назвати появу трьох чи п’яти пелюсток у бузку, різне забарвлення очей у дрозофіли. Мутаційні зміни можуть мати й адаптивне значення, забезпечуючи пристосування до умов середовища. Але загалом у живій природі мутації є джерелом появи нових ознак, джерелом генетичної різноманітності, що є умовою історичного розвитку життя.
Мутаційна мінливість пов’язана зі зміною генотипу і сприяє появі нових ознак, які можуть мати шкідливе, нейтральне та адаптивне значення.
Джерела:
Соболь В.І. Біологія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. — Кам'янець-Подільський: Вид-во «Абетка», 2017. стр. 169.