Теорія:

Взаємодія генів — це спільна дія декількох генів, у результаті якої з'являється ознака, якого немає у батьків, або посилюється прояв вже наявної ознаки.
Для пояснення результатів взаємодії генів важливо розуміти механізм формування ознак.
 
Ген — це ділянка ДНК, в якому закодована інформація про один білок. У найпростішому випадку формування ознаки може відбуватися в результаті дії одного білка, синтез якого визначається одним геном:
  
ген  білок  ознака
 
проте, зазвичай, ознака формується в результаті складних біохімічних процесів. У клітині відбувається взаємодія між білками-ферментами, синтез яких визначається генами, або між речовинами, які утворюються під впливом цих ферментів.
 
Можливі наступні типи прояву генів у фенотипі:
  • одна ознака формується в результаті взаємодії декількох білків, синтез яких визначається кількома генами:
    ген1 білок1                               ознакаген2 білок2
  • один ген визначає синтез білка, який впливає на формування декількох ознак:
                                  ознака1ген1 білок1                              ознака2
Можливою є взаємодія як між аллельними генами, так і між неалельними.
 
Алельні гени розташовані на однакових ділянках гомологічних хромосом і визначають одну ознаку. Приклади взаємодії алельних генів:
  • повне домінування — взаємодія двох алелів одного гена, коли домінантний алель повністю виключає прояв дії рецесивного алеля;
  • неповне домінування — взаємодія двої алелів одного гена, при йкому один алель гена не повністю домінує над іншим;
  • кодомінування — рівнозначна проява обох алелів гена у фенотипі.
Неалельні гени розташовані на різних ділянках хромосом. Форми взаємодії неалельних генів:
  • компліментарність — тип взаємодії неалельних генів, при якому один домінантний ген доповнює дію іншого, неалельного йому, домінантного гена;
  • епістаз — тип взаємодії неалельних генів, при якому один ген може пригнічувати дію іншого;
  • полімерія — тип взаємодії неалельних генів, при якому гени можуть впливати на одну і ту саму ознаку, посилюючи її прояв;
  • плейотропія — множинна дія одного гена, тобто залежність кількох ознак від одного гена.
Комплементарність, епістаз і полімерія — це взаємодії, при яких декілька генів визначають одну ознаку.
 
Успадкування, при якому один ген впливає на формування декількох ознак, називається плейотропія (або множинна дія гена).