1. Гени.Геном

Частіше за інших першовідкривачем хромосом називають німецького анатома В. Флеммінга (\(1843\) –\(1905\)). Саме він застосував анілінові барвники для обробки ядерних структур. Термін «хромосоми» у \(1888\) році ввів у науковий обіг Г. Вальдеєр (\(1836\) –\(1921\)). Ці дослідження започаткували цитогенетеку — розділ, що вивчає роль хромосом у спадковості.

 

Хромосоми формуються з ядерного матеріалу хроматину перед поділом клітин. У їхньому складі основна частка припадає на ДНК та ядерні білки. Нуклеотиди ДНК кодують спадкову інформацію, а ядерні білки-гістони організовують компактне просторове розташування молекул ДНК для зберігання цієї інформації. Перед поділом клітини однохроматидні хромосоми подвоюються, ущільнюються й стають двохроматидними. Відбуваються ці процеси для розподілу й передачі спадкової інформації наступному поколінню клітин. 

 

Кількість хромосом у клітинах еукаріотів різних видів є різною і не залежить від рівня організації, а також не завжди вказує на філогенетичну спорідненість.

Основні функції хромосом взаємо пов’язані з будовою. Для збереження, розподілу та передачі спадкової інформації в хромосомах наявні такі елементи будови, як сайти початку реплікації, центромери і теломери.

 

Сайти початку реплікації — послідовність нуклеотидів, що визначає початок самоподвоєння молекули ДНК.

 

Центромера — частина хромосоми, що поділяє її на два плеча. На ній розташовуються білки-кінетохори, до яких під час розподілу генетичного матеріалу прикріплюються нитки веретена поділу.

 

Теломери — ділянки на кінцях лінійних хромосом, що складаються із великого числа повторів і перешкоджають їх з’єднанню між собою та відновленню за допомогою ферменту теломерази втрачених після поділу ділянок. Теломера коротшає із кожним поділом клітини.